Туризм (туристсько-краєзнавчу діяльність) в школі можна назвати одним із методів навчально-виховного процесу. На думку багатьох вчених розвиток шкільної туристичної діяльності спрямований на навчання та виховання в учнів духовності, моральності, любові до праці, створення дружнього колективу, оздоровлення дітей моральне та фізичне, підтримку цікавості та дослідницького духу. Така діяльність стимулює соціальну активність, формує почуття колективізму та розвиває комунікативні навички.
Головними умовами в організації туристичної діяльності в школі мають бути її систематичність та різноплановість, інтегративний характер та безперервність, які в подальшому сприятимуть розширенню туристсько-краєзнавчих знань та вмінь учнів.
Одною з головних цілей туризму є розвиток міжособистісних відносин серед дітей. Туризм сприяє вияву взаємодопомоги, терпимості, формує стосунки з однолітками, моральні норми поведінки в такому колективі, показує можливі конфліктні ситуації та способи їх вирішення, вчить дітей спільній праці та подоланню складностей як фізичних, так і моральних.
Також туристична діяльність задовольняє потреби учнів у самовираженні, створює умови для індивідуальної та колективної діяльності, вчить дітей розуміти значимість роботи кожного на благо команди та загальних результатів. Одним із напрямків туристичного навчання є розвиток пізнавальних здібностей завдяки активній пошуково-дослідній роботі.
Використання сучасних форм туристично-краєзнавчої діяльності, таких, як подорожі, екскурсії, експедиції тощо, сприяє не тільки збагаченню життєвого досвіду, а й допомагає дітям краще засвоювати навчальний матеріал з інтегрованих предметів (біології, історії, фізики тощо), формує та розширює світогляд, виховує почуття громадської відповідальності. Діти бачать реальний світ, історичні цінності, природу та на власному досвіді відчувають їх стан та вплив на себе.
Також така діяльність прияє зміцненню відносин «вчитель-учень», що є актуальним у наш час. В основу закладається принцип рівності, вчитель перестає бути кимось далеким, він стає для дитини помічником, радником, старшим другом, що в подальшому має відобразитися позитивними змінами у процесі навчання та стати стимулом до самовиховання дитини.
Для розвитку активної туристської діяльності в школі варто визначити необхідні умови. Це, перш за все, врахування інтересів та індивідуальних нахилів дітей. Вчитель має цікавитись їх життям, вподобаннями, інтересами, навичками та бажаннями. Ініціатором має бути вчитель, як керівник групи та вихователь. Особливо варто звертати увагу на розвиток спортивного туризму, адже більшу частину часу діти проводять на уроках, а спорт сприятиме розвитку фізичної активності в поєднанні з навчанням різних наук. Також школа має активно розвивати зовнішні зв'язки з різними організаціями та установами для забезпечення широкого кола вибору туристичних програм.
Продумана система організації туристсько-краєзнавчої діяльності сприятиме втіленню як освітньо-виховної, так і оздоровчої функції системи освіти.
Даний розділ містить інформацію про можливі туристичні маршрути, організацію ціленаправлених подорожей, приклади діяльності та особливості підготовки до таких заходів.
Джерело: Анатолий Валтасар 22 листопада 2018