Надання податкових соціальних пільг передбачено ст.169 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ). Згідно з п.п. "а" п.п.169.1.3 п.169 ст.169 ПКУ з урахуванням норм абзацу першого пп. 169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту (100 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи), який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.
При цьому, відповідно до п.п. 169.2.2 п.169.2 ст.169 ПКУ платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України. Тобто, нормами ПКУ встановлено право на податкову соціальну пільгу одинокій матері. Щодо права на податкову соціальну пільгу розлученій жінці, то на даний час розробляються нормативно–правові документи щодо застосування податкової соціальної пільги, зокрема, порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги відповідно до норм Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене, відповідь на це запитання можливо буде надати після прийняття таких нормативно – правових актів.
Єдина база податкових знань ДПС України
