Починаючи з 1 січня 2011року з набранням чинності Податковим кодексом України на зміну збору за забруднення навколишнього природного середовища справляється екологічний податок (розділ VIII „Екологічний податок” Кодексу).
Екологічний податок – це загальнодержавний обов’язковий платіж , що справляється з фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів тощо.
Існування екологічного податку зумовлено необхідністю часткової компенсації негативного впливу на природу різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають у процесі господарської діяльності суб’єктів. У зв’язку з тим, що такий вплив є об’єктивно неминучим , передбачено економічне стимулювання суб’єктів господарювання до скорочення забруднення навколишнього середовища.
Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність , бюджетні установи та організації які здійснюють:
викиди стаціонарними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об’єктах.
Під стаціонарним джерелом забруднення розуміється підприємство, цех, агрегат, установку або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти (пп. 14.1.230 Кодексу).
До стаціонарних джерел забруднення, зокрема, можна віднести генератори, міні електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.
Суб’єктам господарювання слід пам’ятати , що забруднюючі речовини (від стаціонарних джерел забруднення) утворюються також при
- опаленні приміщень природним газом ,
- опаленні приміщень дровами, вугіллям ,
- розпиловці деревини.
Розширене коло платників екологічного податку за розміщення відходів.
Відходи –це будь-які речовини , матеріали і предмети , що утворилися у процесі виробництва чи споживання і від яких власник позбувається шляхом утилізації чи видалення.
Під терміном „розміщення відходів” слід розуміти зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення ) у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах.
До речі , до відходів віднесено залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів, залишкові продукти сільгоспвиробництва (гній, струхлявіле сіно ті інш.), відпрацьовані акумулятори, автомобільні шини, люмінесцентні лампи, бите скло, макулатура, металобрухт, залишки деревини, поліетилену.
З повним переліком різноманітних відходів можна ознайомитись відкривши Класифікатор відходів ДК 005-96.
Сплачувати екологічний податок за розміщення відходів слід також тим суб’єктам , які передають відходи на утилізацію чи розміщення іншому суб’єкту господарювання у тому числі за наявності укладених договорів на видалення та утилізацію відходів з суб’єктом господарювання.
Статтею 250 Податкового кодексу України передбачено щоквартальне подання податкової декларації до органів державної податкової служби та його сплату в бюджет. Податок необхідно сплачувати окремо за кожен вид забруднення.
ДПА в Черкаській області