"Сіємо, що можемо": як черкаські аграрії виживають між світовими цінами та кадровою кризою

Цьогорічна весна на Черкащині традиційно пахне не лише квітами та прогрітою землею, а й… легкою панікою. Посівна-2026 стартувала в режимі "хардкор": добрива подорожчали майже вдвічі, солярка шепоче "ку-ку" із цінниками за 80 гривень, а трактористів удень із вогнем не знайдеш. Чому так сталося? Якщо коротко: світова економіка чхнула у Перській затоці — а українському фермеру тепер витиратись.

Глобальний ланцюжок простий, як трактор: напруженість у Перській затоці → коливання на нафтових ринках → зростання собівартості газу → подорожчання азотних добрив. Карбамід, який ще восени коштував 23-24 тисячі за тонну, сьогодні впевнено тримає планку в 40-42 тисячі. Дизпаливо? Було 50 гривень оптом — стало 80. Як жартує один із фермерів: "Привезли, накрутили, продали. Регулювання цін? Чули дзвін, та не знаємо, де він".

Але якщо з цінами ще можна якось домовлятися (запасатися заздалегідь, шукати альтернативи, економити), то з людьми складніше. Мобілізація в умовах воєнного стану — процес неминучий та зрозумілий з погляду державних топ-менеджерів. Але з погляду поля, де кожен тракторист на вагу золота, — це справжній головний біль. "Чотири чоловіки у мене були заброньовані, але коли термін бронювання минув — Мінекономіки не продовжило. Одного витягли прямо з машини, іншого — з поля ", — розповідає фермер Михайло Царенко. Тепер ті, хто залишився, працюють "за себе і за того хлопця", а директор господарства паралельно освоює професії логіста, агронома та психолога.

Іронія ситуації в тому, що природа цього року ніби вирішила зробити фермерам невеликий подарунок: березень теплий, волога в ґрунті є, земля прогрілася. "Ячмінь, овес, яру пшеницю можна сіяти вже зараз", — пояснюють спеціалісти. Але теплолюбні культури — кукурудзу, соняшник — доведеться відкласти до середини квітня. Та й зимові сюрпризи дали про себе знати: близько 15% озимих по області постраждали від вимокання та вимерзання, особливо у Смілянському, Чигиринському та Шполянському районах.

Як аграрії викручуються? Хтось встає о 5 ранку і оре до ночі ("Раніше працювали з 8 до 17, тепер — з світанку до півночі"), хтось приваблює пенсіонерів — з тих, які "і на пенсії у строю". Леонід Глахтеєв, наприклад, вже не сяде за кермо трактора, але з радістю допоможе завантажити мішки: "Робив би одне — треба робити інше. Але краще так, ніж ніяк. А фермер Валентина Стоянова з Білозір'я із філософським спокоєм констатує: "Купили пальне по 50 гривень, зараз уже 78. Добрива брали по 26 тисяч — тепер 40. Важко, але викрутимося. Війна, ми це розуміємо".

Економісти попереджають: все, що фермери вкладають у поле сьогодні, завтра відіб'ється на ціні продуктів у магазинах. Але поки що аграрії дивляться вперед без пафосу, але з завзятістю: "Важко — не важко, а працювати треба. За нас ніхто не працює.

Посівна на Черкащині набирає обертів. І нехай за вікном не ідеальні умови — ні ринкові, ні кадрові, ні навіть погодні — люди роблять свою справу. Без гучних гасел. Просто тому, що земля чекає. І це, мабуть, найчесніша відповідь на будь-яку кризу.

Джерело: медіа-ресурс "Суспільне".

‹‹ до архіву новин