Рік на роздуми: як росіянка втратила українські гектари на Черкащині через "непомічений" дедлайн

У Черкаській області підбили підсумки справи, яка наочно показує: земля любить точність у документах набагато більше, ніж у мріях. Місцевий суд на вимогу прокуратури передав у державну власність 2,4 га сільгоспугідь, які дісталися громадянці Росії у спадок. Вартість наділу оцінюється у 82 тисячі гривень, але головний урок тут вимірюється не грошима, а календарем.

Закон та дедлайн: рік, який не можна ігнорувати

Згідно з українським законодавством, іноземні громадяни не можуть володіти землями сільськогосподарського призначення. Якщо ділянка переходить у спадок, новому власнику дається рівно 12 місяців, щоб продати його українцю або оформити на довірену особу. Героїня цієї історії, яка одержала землю на території Мокрокалигорської громади Звенигородщини, вирішила, що термін зачекає. Катеринопільський районний суд вирішив інакше: право власності втратило чинність, дільниця перейшла державі. Процедура пройшла суворо в рамках позову прокуратури та без юридичних сюрпризів для тих, хто знайомий із Земельним кодексом.

Чужа юрисдикція: чому виникло непорозуміння

Сама собою норма про обмеження прав іноземців на землю — далеко не українська екзотика. У Росії, наприклад, діє схожа заборона, але вона стосується виключно прикордонних регіонів. Ось тільки точного механізму примусового вилучення вже придбаних ділянок у російському праві немає. Ймовірно, саме ця законодавча особливість сформувала у власниці спокійне ставлення до українських термінів: логіка "якщо там за таке не забирають, значить і тут пронесе" спрацювала як класичний правовий міраж. Українська система, навпаки, налаштована на автоматизм: вийшов рік без дій — право перейшло до держави. Жодних переговорів, лише процедурна ясність.

Нічого особистого - лише закон

Ця історія - про елементарну правову грамотність на перетині юрисдикцій. Різні країни формують різні очікування від власності, але суди працюють виключно у межах своїх кодексів. Якщо спадщина отримана за кордоном, перше, що варто зробити — не мріяти про врожай, а відкрити місцевий Земельний кодекс та перевірити терміни оформлення. 

Гектари, звичайно, не відлітають, але за неуважності до дедлайнів цілком можуть змінити власника. А закон, як відомо, не лише суворий, а й дуже пунктуальний.

‹‹ до архіву новин