Квиток у нікуди» за $7500: як продаж "безвізу" обернувся наручниками та спорожнілим гаманцем

Зведення правоохоронних органів рідко викликають посмішку, але іноді в них прослизають сюжети, від яких хочеться одночасно і зітхнути, і похитати головою. У Черкаській області припинено ще одну "комерційну ініціативу", де головним товаром була людська надія, а чеком стали сім з половиною тисяч доларів. Чи шкода чоловіка, який розлучився із грошима? Безперечно. За сухими рядками протоколу стоїть цілком зрозуміле бажання людини опинитися подалі від постійних тривог. Натомість він замість оплаченого «сервісу» отримав перспективу суду.

Симпатії, однак, швидко остигають, коли дивишся на того, хто ці гроші приймав. 32-річний мешканець столиці, схоже, вирішив, що за смутних часів можна чудово монетизувати чужу розгубленість. Схема виглядала майже як рекламний слоган: влаштовуємося на «критично важливе» підприємство, отримуємо відстрочку, оформляємо відрядження до ЄС та вуаля. Гарантій? Жодних. Тільки голослівні обіцянки та готовність забрати 60 тисяч гривень авансом, не моргнувши оком. Торгувати ілюзіями в період, коли люди й так на взводі, заняття не просто сумнівне, а відверто цинічне.

Як повідомили у Поліції Черкаської області, правоохоронці Черкащини, діючи спільно з СБУ та під процесуальним керівництвом прокуратури, перервали цю «ділову активність» за відпрацьованим сценарієм: затримання відразу після передачі першої частини суми, фіксація, повідомлення про підозру. Без зайвих емоцій просто робота правозастосовчого механізму за ч. 3 ст. 332 КК. Тепер організатору світить від семи до дев'яти років, можлива конфіскація та заборона на низку посад. Суд вже визначив запобіжний захід – утримання під вартою із заставою у 138 тисяч гривень. Досудове розслідування йде своєю чергою, як і належить за регламентом.

У сухому залишку – сумна арифметика нашого часу. Ще нещодавно, до епохи безвізу, за звичайну шенгенську візу просили менше десяти доларів. Сьогодні ж чоловікам, яким війна та супутні обмеження свободи пересування фактично відрізали звичні маршрути, доводиться викладати по 7500 доларів за примарний безвіз» без жодної гарантії. І щоразу, коли спливають подібні історії, стає очевидним: заборонні заходи б'ють не по абстрактним статистичними показниками, а по живим людям. Загнані в кут обмеженнями, вони стають легкою здобиччю для тих, хто вміє красиво упаковувати повітря та продавати його за курсом «кризового преміуму».

Розслідування триває. А нам, спостерігачам, залишається лише констатувати: коли кордони на замку, а надія продається в роздріб, розплачуватись доводиться не лише грошима, а й часом, нервами та вірою в людську порядність.

‹‹ повернутися

Додати коментар