Парковка для "летючих голландців": бюрократичний глухий кут з "автопривидами" в центрі Черкас

Знайти вільне місце для паркування в Черкасах буває непросто. Але справжній облом чекає на водіїв, коли заповітний «п'ятачок». виявляється зайнятий не ким-небудь, а іржавим "привидом". Ці покинуті автомобілі стали місцевим міським фольклором: вони не їздять, не гудуть, натомість майстерно збирають пил, листя та чуже сміття, ревно охороняючи свої квадратні метри асфальту.

Яскраві приклади — двір на Смілянській, 2, де вже понад п'ять років «відпочивають» два мікроавтобуси, і центр міста, де покрите пилом авто стало німим докором усім, хто кружляє у пошуках паркування. Місцеві мешканці та продавці найближчих магазинів намагаються знайти господарів, але натикаються на стіну мовчання. 

Втім, давайте дивитися правді в очі, якою б гіркою вона не була. У більшості випадків ці машини кинуті не на тиждень «поки не продам». Їхні власники або вже давно обживаються в європейських країнах, або потрапили під мобілізацію, або, що найважче, зникли безвісти. Ці іржаві залізки — не просто зухвалі окупанти дефіцитних парковок, а мовчазні, трохи сумні пам'ятки нашим суворим реаліям. Вони чекають на своїх господарів, які, на жаль, швидше за все, ніколи не сядуть за їхнє кермо.

Але міській владі від цієї лірики не легше, а водіям не тепліше. На варті «вічного паркування» стоїть великий і могутній бюрократичний феномен. Як пояснюють патрульні та чиновники, якщо "привид" припаркований за всіма правилами дорожнього руху і не перегороджує проїзд екстреним службам, чіпати його... заборонено. Евакуатор працює лише для тих, хто творить хаос на дорогах. А якщо авто стоїть законно (нехай і вкрите шаром бруду завтовшки з палець) — воно недоторканне, як фараон у піраміді. 

Місцеві адвокати намагаються розворушити систему, пропонуючи перейняти досвід Львова та Києва, де вже давно вигадали, як легально прощатися з безхазяйним металом. Але поки черкаські чиновники «пророблятимуть механізми» і «стверджувати алгоритми», «привиди» продовжать свою нескінченну вахту.

Тож, шановні автолюбителі, готуйтеся. Шукайте вільне місце, моліться, щоб воно не було зайняте чиїмось іржавим минулим, і пам'ятайте: у нашому місті іноді паркувальні місця дістаються тим, хто вже далеко. А ми просто об'їжджатимемо їх, зітхаючи і сподіваючись, що колись міська влада все ж таки придумає, як відправити ці металеві пам'ятники на заслужений металургійний спокій.

Джерело:: Суспільне

‹‹ повернутися

Додати коментар