Пушкін пішов у підпілля: на Черкащині пам'ятник класику вивезли на закриту територію

У Кам'янці, тієї самої, яка у мирні часи була центром щорічних фестивалів "Пушкінське кільце", відбулася чергова перемога над історією. Місцевий історико-культурний заповідник, мабуть, вирішивши, що Олександр Сергійович надто довго застоявся на свіжому повітрі, відправив його на «безоплатне зберігання». Іншими словами, бронзового класика просто звели з очей геть з центрального парку на якусь базу, що охороняється.

Офіційна мотивація цього дійства звучить просто заворожливо у своїй бюрократичній абсурдності. Виявляється, Пушкін перестав бути культурною спадщиною. Мінкульт, прислухаючись до мудрих велінь Українського інституту національної пам'яті, ухвалив, що поет не вписується в модну нинішню мейнстрімну концепцію очищення громадських місць від історичної пам'яті "незручних" періодів. Тепер всесвітньо відомого класика ховають подалі від гріха, немов це не літературний геній, а якась контрабанда.

Місцева влада, як водиться, вдала, що їх це не стосується. Міський голова Володимир Тирон розвів руками: мовляв, я осторонь, деталі демонтажу мені невідомі. Хоча ще 2024 року той самий мер бадьоро рапортував, що городяни в масі своїй проти подібного варварства. Але кому зараз цікава думка простих мешканців, якщо на сцену вийшли серйозні дядьки з інститутів, які знають, як правильно вивчати та трактувати історію?

Ще наприкінці 2024 року місцеві «діячі» вирішили прискорити альтернативний історичний процес найпримітивнішим способом — просто вимазали пам'ятник червоною фарбою. Директор місцевого музею тоді геніально виправдав цей вандалізм: мовляв, хулігани таким оригінальним способом нагадували, що настав час позбавлятися спадщини імперського минулого. Тобто відро з фарбою в руках невідомих «патріотів» — це, виявляється, найвища форма історичної просвіти.

Ось так, крок за кроком, Черкащина позбавляється свого культурного багажу. Спочатку фарбою, потім бюрократичними відписками, а тепер і зовсім вивозом поета на територію, що охороняється. Залишається тільки гадати, хто наступний у черзі на «утилізацію». Український інститут національної пам'яті має титанічне завдання -  "вичистити" весь величезний історичний період, починаючи з 1795 (3-го розділу Речі Посполитої).

Джерело: Суспільне

‹‹ повернутися

Додати коментар