500 гривень на ремонт після «Шахеда»: як адмінреформа та «єВідновлення» влаштували квест для постраждалих селян

Коли у твій город прилітає уламок збитого дрона, чекаєш чого завгодно, але тільки не бюрократичного квесту за 500 гривень. На Черкащині спадщина адміністративної реформи зіткнулася з цифровою програмою «єВідновлення», породивши сюрреалістичну ситуацію: мешканиці села запропонували символічну суму на ремонт розбитого будинку, а потім ввічливо натякнули, що вона взагалі постукала не в ті двері.

13 травня підбитий внаслідок відбиття повітряної атаки ворожий дрон у рандомному порядку приземлився на території приватного домоволодіння під Смілою. Підсумок «візиту» виявився класичним для таких випадків: тріщини у стінах трьох кімнат, вибиті вікна, пошкоджений автомобіль та дитина, яка досі страждає від головного болю. На допомогу прийшла комісія, яка з неймовірною щедрістю електронного гаманця нарахувала рівно 500 гривень (і це за все!) компенсації.

Але в цій настільки дрібній бочці меду ще й виявилася ложка цифрового дьогтю: перевести в готівку суму не можна. За правилами системи, потрібно наймати підрядника з «єВідновлення». Жінка, природно, поставила сакральне запитання: чи існує взагалі в природі майстер, який за 500 гривень (це близько 12 доларів) засклить гараж, залатає стіни та полагодить машину? Не дочекавшись чіткої відповіді, від такої "допомоги" вона відмовилася, поцікавившись, як саме алгоритм обчислює вартість розбитого скла.

Спроба журналістів дізнатися, як працює ця цифрова благодійність, у мера Сміли Сергія Ананка зіткнулася з бюрократичним реалізмом. «Я не телепат, не можу дистанційно читати думки людей», — розвів руками градоначальник, щиро не розуміючи, про які 500 гривні йдеться. Розгадка виявилася простою: жінка не живе в самій Смілі. Її будинок — у селі Балаклія.

І ось тут спливає примара адміністративної реформи майже десятирічної давності. Сміла - колись гордий районний центр. цей статус втратила, а навколишні села об'єднали у спільну територіальну громаду. За старою пам'яттю та географічною логікою мешканка Балаклії поїхала за компенсацією до «великого міста» — Сміли. І що найкумедніше: смілянська комісія їй цю суму таки нарахувала та пообіцяла, але мер пізніше уточнив, що її будинок технічно перебуває в іншій адміністративній кишені, і Смілянська міськрада тут взагалі ні до чого.

У сухому, але сумному залишку ми бачимо класичну вразливість мирного населення, перед війною. З одного боку, люди беззахисні перед небезпеками, які несуть повітряні атаки, що почастішали, і матеріальними ризиками, які несе кожен приліт. З іншого — вони беззахисні перед алгоритмами, які оцінюють наслідки вибуху вартістю чашки кави, і перед картами, нарізаними під час реформ. Тих, хто ці алгоритми розробляв, зрозуміти можна: їхнє головне завдання - блюсти кожну казенну копійку в умовах, коли держава веде війну, яку не в змозі забезпечити власним бюджетом. З іншого боку - трагедії маленьких людей: будинок, як і раніше, потребує ремонту, дитині потрібне лікування, а система «єВідновлення» все ще чекає на того самого підрядника-чудотворця, готового "зробити все" за 500 гривень.

Джерело: Провсе

‹‹ повернутися

Додати коментар