Дієта для чорнозему: черкаські поля переходять на «органіку» і згадують огрядні часи

Пам'ятаєте ті славетні, майже билинні часи, коли поле без щедрої порції мінеральних добрив вважалося мало не злочином проти агрономії? На жаль, ностальгувати доводиться дедалі частіше. Тепер черкаські аграрії змушені посадити наші знамениті чорноземи на вимушену тверду дієту.

Якщо навіть у 2022 році господарства області висипали на поля майже 1328 тисяч центнерів мінеральних "вітамінів", то до 2025-го апетити скоротилися до 837 тисяч центнерів. Майже на 40% менше! На кожен гектар тепер вносять лише 106 кг замість колишніх 157 кг. Азоту, і того менше — близько 73 кг на гектар. Площі посівів, щоправда, лишилися майже колишньою (близько 935 тисяч гектарів), але «нагодувати» їх повноцінно не виходить. Частка удобрених земель минулого року пробила шестирічне дно (74,3%), цього року трохи віддихалася до 80%, але до колишніх 83% і вище все ще як до Місяця.

«Зате ми перейшли на еко-органіку!» — могли б сказати невиправні оптимісти. І формально вони мають рацію: обсяг органічних добрив з 2020 року зріс з 913 тисяч до 1350 тисяч тонн. Звучить гордо, але є один маленький нюанс. Цією «натуральною продукцією» удобрюють лише близько 10% посівів (2024-го так взагалі лише 6,6%). Тобто на 90% полів грунт продовжує сумно дивитись у небо, очікуючи хоча б натяку на підживлення. Компенсувати нестачу «мінералки» гною поки рішуче не виходить.

Адже грунт — він як людина: якщо не годувати, починає вередувати і хворіти. Медогляд черкаських ґрунтів показав, що майже п'ята частина обстежених земель у Звенигородському та Черкаському районах (18,3%) закислилася. Земля, по суті, потребує «антацидів» — вапнування. Без цього навіть ті мізерні добрива, що вносять, працюють напівсили. Гумуса в середньому 2,78% — рівень «середній по лікарні», тобто ні багатий, ні бідний, просто тримається з останніх сил.

Чим же рятуються господарства у цих непростих умовах? Виручають заморські вливання. Аграрії одержують гранти від ЄС, ФАО, USAID та Mercy Corps. Щоправда, гроші йдуть в основному на ягідництво, овочівництво, обладнання та гарні ланцюжки доданої вартості. Тобто на те, щоб смачно виростити та вигідно продати. А ось програм саме з «лікування» та оздоровлення самих ґрунтів у звітах департаменту не спостерігається. Назв господарств та конкретних сум чиновники теж не називають — мабуть, щоб не наврочити.

Загалом, дорогі аграрії, поки ґрунт тримається на чесному слові та залишках колишнього гумусу, нам залишається лише зітхати та згадувати часи, коли земля була жирною, урожаї — стабільними, а добрива сипалися щиро. Але, як кажуть, що є, те й їмо. Головне, щоб до наступного сезону ця вимушена дієта» все-таки добігла кінця.

Джерело: Прочерк

‹‹ повернутися

Додати коментар