Від "філопатів та логофілів" до дефіциту фізиків: чому Черкаси залишилися без майбутніх учителів точних наук?

Пам'ятаєте лихі 90-ті? Час, коли кожен другий абітурієнт мріяв про диплом економіста, юриста чи маркетолога, а гуманітарні спеціальності здавалися абсолютною перепусткою у світле та грошове майбутнє. Минуло тридцять років. Світ стрімко змінився: ним правлять нейромережі, космічні технології та найскладніша інженерія. Здавалося б, у таких реаліях точні науки мають бити рекорди популярності. Аж ні! Привиди 90-х все ще блукають коридорами вузів, і Черкаси в цьому сенсі стали яскравою ілюстрацією парадоксів нашого часу.

Зустрічайте сувору статистику приймальної кампанії-2026 Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Майбутніх учителів фізики — п'ятеро. Майбутніх вчителів математики — шестеро. Для порівняння: ще кілька десятиліть тому на цих спеціальностях гули аудиторії, вміщуючи по 120 студентів. Сьогодні ж із нинішніх першокурсників можна зібрати хіба що одну дуже дружну команду для походу в боулінг.

Чому так відбувається? Викладачі вузу в один голос наголошують: навчатися стало об'єктивно складніше. Якщо раніше студент-фізик міг обмежитися теорією падаючих яблук, то тепер у програму сміливо впихнули мови програмування та штучний інтелект. Словом, сучасний вчитель фізики – це майже кіберпанк-герой. Але молодь, мабуть, розсудила, що простіше створювати цей ШІ для себе в ІТ-секторі, ніж пояснювати його основи школярам. Та й престиж учительської праці, за спостереженнями доцентів, все ще шкутильгає: відповідальності багато, а престижу — кіт наплакав.

Університет, намагаючись переманити абітурієнтів, навіть пішов на безпрецедентний крок: знизив ціну за контракт на точні науки до 38,5 тисячі гривень (при середній за вузом 45,9 тисячі). Але студенти глухі до благань приймальної комісії. Психологія збирає тисячі заяв, менеджмент — сотні, а на «Середня освіта (інформатика)» прийшло лише 11 осіб. Очевидно, інерція мислення «гуманітарій = успішна людина» все ще сильна, незважаючи на те, що сучасний ринок праці відчайдушно потребує інженерів та технарів.

При цьому самі студенти, які таки наважилися на цей крок, мотивовані не лише високими матеріями. Хтось прагматично зазначає, що репетиторство з математики в умовах складного зовнішнього тестування — це золота жила. А хтось, як майбутні педагоги Іван та Богдана, просто надихнулися своїми шкільними наставниками, які вміли зробити із нудних формул захоплюючу історію про те, як влаштований Всесвіт.

А що ж школи? Директорам доводиться виявляти чудеса винахідливості, щоби заповнити ставки. Директори черкаських шкіл зізнаються, що вчителів фізики та математики вони шукають через... вайбер-чати. Це вам не Хоґвортс із його мудрими совами, це суворі будні: «Колеги, у кого є вільний фізик? Скиньте в личку, дуже потрібно! В обласному центрі зайнятості ситуація теж із гумором: на дві вакансії вчителів інформатики у самому місті перебувають 20 претендентів по області. Здавалося б, бери та працюй! Але молодь не завжди погоджується на пропоновані 10-20 тисяч гривень або не хоче переїжджати.

Парадокс епохи: ми живемо у світі, де без знання математики та фізики неможливо побудувати успішне майбутнє, але виховувати тих, хто буде це майбутнє кувати, йде відверто мало людей. Можливо, настав час перестати озиратися на тренди тридцятирічної давнини і згадати, що без доброго вчителя фізики ніякий штучний інтелект сам себе не напише.

А поки що — побажаємо удачі тим самим одинадцяти сміливцям, які таки вибрали точні науки. Їм, враховуючи їхню ексклюзивність, точно знадобиться!

Джерело: Суспільне

‹‹ повернутися

Додати коментар