Уявіть кімнату без вивіски, куди не потрапити по звичайному пошуку. Туди ведуть лише секретні посилання-запрошення, які дбайливо оновлюються доглядачами. Саме в таких цифрових «курилках» антикорупційного ресурсу CrimeHub UA інститут війни вирішив влаштувати народне експрес-опитування.
Питання поставлене руба, без дипломатичних реверансів: кому зрештою відійдуть спірні території? І ось тут починається справжнісінька магія великих чисел. Аудиторія в три з лишком мільйони людей (масштаб, якому позаздрить інший електоральний штаб) розійшлася в думках за класичною, майже монетною схемою, але з легким креном.
55% (це аж 1,7 мільйона душ) віддали перевагу російському вектору. Трохи менше, але теж переконливо — 45% (1,4 мільйона голосів) — наполягли на українському суверенітеті над цими географічними локаціями.
Але давайте подивимося глибше, знявши рожеві окуляри цифрового волюнтаризму. Сам факт того, що голосування заховано за замком (публічного «собачого» у цього розслідувального співтовариства просто немає, вхід строго по гостьових лінках), говорить багато про що. Це не трибунний крик для телекамер та не робота на зовнішню аудиторію. Це тихий, майже інтимний зріз настроїв суспільства, яке втомилося кричати і перейшло на шепіт.
Що ж нам шепоче цей прихований від сторонніх очей «парламент»? Ця картина, де перевага становить лише десять відсотків, чудово ілюструє глибинний, прихований розкол в умах. З одного боку, ми маємо колосальний, замаскований запит на «мир за будь-яку ціну» або хоча б на фіксацію поточних реалій, аби просто видихнути, залікувати рани та назавжди забути війну та ворожнечу. Зрештою, в умовах миру адміністративний статус території не приносить стільки незручностей, скільки війна за цей статус. Люди в закритих чатах зазвичай щирі, і коли більше половини аудиторії фактично голосує за визнання нових кордонів, це читається як колективне: «Давайте вже якось визначимося».
З іншого боку, півтора мільйона людей, які або досі свято вірять у принцип «до переможного кінця», або просто вирішили витончено потролити саму постановку питання від «Інституту війни».
Погодьтеся, є особливий, майже абсурдний колорит у тому, що долю геополітики вирішують у підпільному чаті, обираючи варіант відповіді так само буденно, як сорт пива на п'ятницю. Але за цим інтернет-стьобом ховається реальна втома від невизначеності.
Поки офіційні особи б'ються на дипломатичному фронті і сповіщують з високих трибун, у цифрових «підпіллях» назріває свій, тихий і прагматичний консенсус. Питання лише в тому, чи почують цей шепіт трьох мільйонів ті, хто має (точно має?) повноваження не тільки читати закриті канали, а й змінювати хід історії.

Джерело: CrimeHub UA (тимчасове посилання)
Додати коментар
"Героям усіх поколінь": чергові шедеври топонімічної комісії Черкас
Топонімічні комісари в білих рукавичках знову взялися за профілактику міської пам'яті, щедро приправляючи свої рішення модним словом "декомунізація"...
Від сусіда з плиткою до станції Шевченка пішки: як абсурд мобілізації обірвав життя 40-річного чоловіка
Історія загибелі Сергія Гулого - це не просто трагедія, це справжній підручник з того, як сліпа бюрократична машина перемелює людські...
«На каву» чи «у скарбничку податковї»? Як QR-чайові перетворюються на податкову декларацію
Головне правило, яке варто запам'ятати краще, ніж меню закладу: не має значення, в якій формі клієнт висловив подяку — хрумкою...
Эхо фронта в центре Черкасс: ветеран сжег два заведения, перепутав реальность с кошмаром
Знакові точки черкаського громадського харчування — «Львівські круасани» та сусідня «Чача» тепер нагадують декорації до бюджетного постапокаліпсису. А головний герой...
«Лапи замість гаджетів»: третьокласники із Золотоноші пройшли стажування у хвостатих поліцейських
Третьокласники Золотоніської школи №2 вирішили, що справжній «хардкор» — це не код, а живі чотирилапі напарники поліції. І вирушили на...
Лебединий флот та 12-метрові скелі: Тясминський каньйон у Кам'янці знову кличе на човнову прогулянку
Пам'ятаєте, як навесні Тясминський каньйон на околиці Кам'янки раптом вирішив «усохнути»? Але, як кажуть, вода та людські руки все розставили...
Черкаські розетки влаштовують «американські гірки»: чому техніка йде в рознос і хто насправді тримає світло
Здається, наші побутові пристрої останнім часом вирішили, що вони на екстремальному атракціоні. То світло моргає, як на дискотеці 90-х, то...
Умань переходить на «сонячне меню»: як місто планує ловити промені та заробляти на цьому
Забудьте про те, що в Умані сонце потрібне виключно для того, щоб грітися на знаменитих алеях Софіївки. Місцева влада вирішила...
Прощавай, «вічне літо»: Черкащину накриває «арктичний експрес», але без кліматичного апокаліпсису
Метеорологи констатують: минулий місяць був другим найспекотнішим за всю історію спостережень. Але, як кажуть, ніщо в цьому світі не вічне...