Нинішнє "покоління пепсі" практично нічого не знає про країну молодості своїх батьків, у якій було багато екзотичних і незрозумілих речей...
Наприклад, що означає часто вживана у ті часи абревіатура "КЕЧ"? А ще років тридцять назад вона була настільки відомою та популярною, що у розмовному вживанні навіть відмінювалась як звичайне слово. Отримав квартиру у кечівському мікрорайоні, кечівські будинки, кечівські квартири у заводському будинку, кечівський гуртожиток тощо. Кечівським житлом називали квартири та кімнати, які виділялись для проживання військовослужбовців та перебували у відомчому розпорядженні у Квартирно-Експлуатаційних Частин (КЕЧ), які були при навіть невеликих гарнізонах та військових підрозділах.
Кожна КЕЧ була відокремленою одиницею і не підпорядковувалась керівництву військового підрозділа, житловим забезпеченням офіцерів якого вона переймалась. Фактично КЕЧ сама мала усі ознаки військової частини: власну назву та / обо умовний номер, печатку. Командиром КЕЧ як військової частини, як правило, призначався старший офіцер у званні майора або підполковника. В окремих невеликих КЕЧах при віддалених гарнизонах командирами могли бути навіть лейтенанти. Така практика здебільшого застосовувалась в регіонах Забайкалля, Далекого Сходу. Країна була великою територіально, і місце служби не обмежувалось локальним регіоном. Слід зазначити, що у системі забезпечення житлом у Збройних Силах України залишилось багато елементів радянської системи, що не відповідає сучасним умовам, включаючі стратегічні потреби та фінансові можливості. Про напрямки майбутніх змін детальніше йдеться на сайті Проектного Офісу Реформ Міноборони України
https://defense-reforms.in.ua/projects/reforma-sistemi-zhitlovogo-zabezpechennya-vijskovosluzhbovciv-zsu-.
На відміну від сьогодення, в умовах СРСР офіцерам Збройних Сил доводилось набагато частіше змінювати місце проходження служби, географія переміщення нерідко бувала цікавою і непередбачуваною. У відповідності з цим, в розпоряджені кожної КЕЧі був досить великий фонд тимчасового житла для військовослужбовців. Таке житло офіцеру надавалось одразу по прибуттю на нове місце служби. Життя офіцерської родини проходило в постійній готовності до можливого переїзду. Тому її побуту, як правило, були притаманні ознаки японського мінімалізму: адже японці, живучі на своїх неспокійних островах, завжди готові до евакуації в разі цунамі чи землетрусу.
Але така тимчасовість закінчувалась одразу по виходу офіцера у відставку. Пенсійний вік офіцера Радянської Армії становив 45 років, за винятком північних та прирівняних до них регіонів, де застосовувались понижуючі коефіцієнти. Постійне житло надавалось військовослужбовцям після набуття 20-річного стажу, а отже, виходячи на пенсію, офіцер одразу отримував житло. Це була зовсім інша країна, з іншими потребами та іншими можливостями економіки. Країна, яку ми втратили, замість того, щоб оптимально реформувати.
Источник: Антон Муха 19 вересня 2017