Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Оскільки виручкою фізичної особи – підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.
Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
Згідно з ст. 5 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» із змінами та доповненнями, фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
Валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізичної особи – підприємця від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, перераховуються у гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження і включаються до валового доходу та відображаються у Типовій формі, за якою здійснюється облік доходів і витрат.
Відповідно до пп. 5, 6 розд. І Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 1 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 1), торгівлю іноземною валютою та/або банківськими металами на валютному ринку України дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб’єктам ринку або через таких суб’єктів.
При цьому, суб’єктами ринку є:
- банки, що отримали банківську ліцензію;
- небанківські фінансові установи, що отримали ліцензію;
- оператори поштового зв’язку, що отримали ліцензію;
- центральний контрагент.
Суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених Положенням № 1.
Тобто, при подальшому продажу частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку, де курс іноземної валюти значно вище за офіційний курс Національного банку України, в результаті чого виникає позитивна різниця, яка перераховується на розрахунковий рахунок в національній валюті фізичної особи – підприємця, сума позитивної різниці включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків та відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Державна податкова служба України
Головне управління
ДПС у Черкаській області
