Прогрес сильно вплинув на наше життя, не обійшовши процес прання стороною, через що життя кожної сім'ї та підприємства стали значно простішими. Сьогодні кожне підприємство може без проблем скористатися послугами професійної пральні Національна Сервісна Компанія. Всі послуги для зручності розміщені на сайті - https://nsc.com.ua/, де доступне професійне прання для комерційних клієнтів. У нас доступне як класичне прання, так і всі види вторинної обробки. Незважаючи на те, що сьогодні прання досить легке побутове заняття, раніше його використовували найчастіше для покарання. Як приклад, у 19 столітті повій для покарання відправляли працювати в пральню, тому що тоді прання було складним та виснажливим заняттям.
Час до пральних машин
Європа минулого не шкодувала людей, які були приставлені до прання, оскільки прачки мали працювати в будь-яку погоду. Процес прання складався з кількох етапів. Для початку білизну потрібно було замочити і виварити, після чого необхідно було йти до найближчого водоймища, яким могла бути річка, море, струмок чи озеро. Щоб прополоскати білизну, прачці необхідно було нахилившись у човні або на помості, дотягнутися до води. Найчастіше вода була далеко, тому, щоб дістати, доводилося ставати на коліна. Особливо це відчувалося взимку, коли коліна упиралися саме в лід.
Саме через таку необережність жінки на той час могли заробити безліч хвороб і найчастіше рано гинули. Але варто повернутися ще раніше.
- Стародавня Індія. Щоб випрати білизну в Стародавній Індії, не можна було змусити жінку, оскільки пранням повинен займатися тільки чоловік. Суть прання полягала в тому, щоб бити білизну об каміння.
- Стародавня Греція. Прання в цій державі також не було схожим, навіть віддалено, на сучасне прання. Для початку необхідно було викопати яму в глині, залити її водою, після чого кинути туди бруд та топтати її ногами. Полоскання проводилося у чистій воді, а сушіння речей – на березі моря, на камінні. Такий спосіб надавав білизні морський аромат та свіжість.
- Стародавній Єгипет. Білизна Стародавнього Єгипту стиралася за допомогою соди, яку видобували заздалегідь. Деревне вугілля нагородило єгиптян карбонатом калію, розчинним у воді, який у результаті отримав назву поташ. Мило варилося із золи та жиру тварин. Як тільки люди помітили, що сік, що виділяється мильнянкою, став пінитися при контакті з водою, вони швидко зрозуміли, що з нього вийде відмінне мило як для волосся, так і для прання.
- Древній Рим. Як і в Стародавньому Єгипті, тут використовувалася така ж техніка миловаріння, яку отримували із золи та жиру тварин.
Джерело: Міра Златович 09.12.21