Річка погано пахне, дамба тече, а хазяїн - привид: хроніка кам'янської аварії

Жителі Кам'янки цього тижня отримали одразу два неприємні сюрпризи від річки Тясмин. Спочатку вода вирішила піти у відпустку, обмілівши до історичних мінімумів, а потім вирішила нагадати про себе специфічним ароматом. Поки екологи знімають проби, а чиновники шукають кінці в бюрократичних нетрях, городяни гадають: хто відповість за воду, яка раптом стала з характером.

Все почалося 6 березня, коли на місцевій греблі сталася НП. Металева конструкція шлюзу не витримала напруги, і вода ринула крізь пролом, що утворився. Під загрозою підтоплення опинилися мешканці Михайлівської та Березняківської громад, але найголовніша драма розгорнулася не у воді, а у кабінетах.

До 9 березня фахівці Державної екологічної інспекції вже працювали на березі. Відбір проб провели у чотирьох точках: вище та нижче очисних споруд, а також у районі Сміли. Вердикт попередній: кисень у нормі, риба жива, заморів немає. Але є нюанс — вода каламутна і пахне так, як природі начебто не належить. Лабораторія ще працює, і якщо цифри перевищать норму, справу передадуть правоохоронцям. Екологи обіцяють тримати руку на пульсі, але пульс у річки зараз явно нестабільний.

Поки лаборанти чаклують над пробірками, міська влада намагається вирішити головоломку під назвою "хто господар дамби?". Ситуація нагадує сюжет абсурдистської п'єси: критично важливий об'єкт знаходиться на балансі підприємства, якого фактично немає.

Міський голова Кам'янки Володимир Тирон пояснив масштаб лиха та технічний бік питання:

"Не витримав один із трьох шиберів (засувка, – ред.) гідроспоруди, – пояснює мер. – І, по суті, сьогодні Тясмін обмілів до того рівня, яким він був колись до будівництва цієї греблі. Але громадяни Кам'янки та навколишніх сіл звикли до цієї інфраструктури і тому її треба відремонтувати”.

Здавалося б, ламається — ремонтуй. Але в Україні навіть ремонт греблі може впертись у законодавчий глухий кут. На нараді в обласній адміністрації конкретних рішень так і не народилося. Головна проблема — власник. Дамба числиться за Кам'янським спиртовим заводом, що нині належить Фонду держмайна. Проблема в тому, що багатий та знаменитий за часів Української РСР завод нині існує скоріше в документах, ніж у реальності.

"Сьогодні ця дамба належить Кам'янському спиртовому заводу, яким займається Фондо держмайна. На жаль, у їхніх документах або в їх роботах такої послуги, як ремонт чи надання послуг, чи утримання цієї інфраструктури немає. Це має зробити Кам'янський спиртовий завод, який фактично на папері існує, а його немає. і немає директора тут", — розводить руками Володимир Тирон.

Виходить замкнене коло: ремонтувати треба, гроші потрібні, а запитати нема з кого. Єдиний вихід, який бачить влада — передати споруду на баланс громади. Звучить логічно, але бюрократична машина працює неквапом.

"Напрацювали ми рішення вчора: передати його терміново на баланс громади. Це правильний спосіб, але тривалий. Як запевнили фахівці, це на рік щонайменше ", — зазначає мер.

Рік — це довго, коли вода вже пішла, а запах з'явився. Щоб уникнути ще й епідеміологічних проблем, фахівці Держпродспоживслужби вже інструктують населення: кип'ятити воду, стежити за гігієною та побоюватися гепатиту А.

Влада обіцяє не сидіти склавши руки і шукати законні шляхи разом з обласним керівництвом.

"Тут треба робити тільки все згідно з проектно-кошторисною документацією та відповідними засобами, але треба вирішувати. і ми на цьому не зупиняємось і думаю, що найближчим часом будемо шукати разом з обласною владою шляхи вирішення цієї проблеми", — запевнив Володимир Тирон.

Народний депутат Сергій Рудик тим часом нагадав, що приватизувати цю споруду не можна в жодному разі — вона має залишитися державною чи комунальною. Поки що Кам'янка чекає: або диво-ремонту, або закінчення річної процедури передачі балансу.  А річка Тясмин поки плине собі далі, каламутна та пахуча, нагадуючи, що природа не любить чекати, доки бюрократія знайде власника.

‹‹ до архіву новин