"Зняли прямо з керма": як мобілізація залишила п'ять сіл без транспорту, а пенсіонерів без надії

На Черкащині розгортається сюжет, який міг би стати основою для трагікомедії, якби не був реальним життям. П'ять сіл — Степове, Старий Коврай, Новоукраїнка, Лукашівка та Григорівка — раптово виявилися відрізаними від «великої землі». Не через розмиті дороги або снігові замети. А тому, що нема кому вести автобус. Водіїв мобілізували. Або, як кажуть у таких випадках, «система спрацювала».

Власник автопарку Анатолій Пандас розповідає історію, від якої хочеться чи сміятися, чи плакати — залежно від того, наскільки ви втомилися від війни.

" Наш автобус, який обслуговував ці села, привіз людей до Чорнобая. Водій пересаджує пасажирів, а в цей час під'їжджає ТЦК та його прямо з автобуса забрали. Забирають автобус залишають. Встиг мені лише зателефонувати".

Поки водій не виходить на зв'язок. Крім нього, ще троє водіїв звільнилися. Зараз в автопарку залишилося лише два водії.

"Три водії того ж дня також не вийшли на роботу. Сказали, що вони мають "червоний" резерв і поїхали проходити ВЛК. І той маршрут, який ми обслуговували через Старий Коврай та інші села, залишилися без автобусного сполучення. Інші маршрути довелося скоротити, обіднього рейсу на даний момент немає, без мене залишилися дві людини. сів за кермо, щоб їх замінювати. І це критично".

До речі, йдеться не лише про дорослих, яким потрібно до райцентру за пенсією чи ліками. Підприємець ще й школярів підвозить. Так-так, той самий «соціально відповідальний бізнес», який у мирний час хвалять на районних планерках.

"У нас проблема зі шкільним автобусом, ми ще обслуговуємо місцеву школу, - пояснює він. - Я теж сідаю за кермо, щоб підмінити тих, хто вихідний".

І ось тут починається найцікавіше». На початку повномасштабного вторгнення водії цього автопарку безкоштовно возили людей. Адміністрація, треба віддати їй належне, хоч би пальне виділяла. Але коли підприємець попросив забронювати водіїв — отримав ввічливу, але тверду відмову.

"Кажуть, "ми виконуємо свою роботу". Довиконувалися. Я розумію, що це війна, потрібні люди. На першому місці стоїть виживання країни. Але в селах залишилися люди похилого віку. Їм треба дістатися поліклініки, лікарні, а нема на чому. "Приватники" не поїдуть, бо пальне дороги. безкоштовно їздити Тепер це все закінчилося".

Ситуація, м'яко кажучи, системна. Поки одні чиновники звітують про виконання виконання завдань, інші — пенсіонери, мами з дітьми, люди з хронічними захворюваннями — просто не можуть доїхати до лікаря. І це не локальна історія Чорнобаївщини. Це симптом: війна триває, добровольці закінчилися, а хтось має сіяти хліб та возити людей.

Нагадаємо, військовий стан в Україні продовжено указом президента до 2 серпня. Це означає, що мобілізаційні заходи продовжуватимуться. Але, можливо, варто задуматися: якщо забирати останніх водіїв із сіл, хто забезпечуватиме елементарну логістику на місцях? Хто пощастить поранених, доставить гуманітарку, підвезе вчителів? І це дуже непростий вибір: між виживанням країни та виживанням людей, які в ній живуть.

Анатолій Пандас поки що планує набирати нових водіїв. Але є нюанс: потрібні місцеві. Інакше людям із Чорнобаю чи інших населених пунктів просто невигідно добиратиметься на роботу. А ще їх треба навчити. А ще — оформити. А ще — сподіватися, що і їх за тиждень не «заберуть прямо з автобуса».

Історія продовжується. А п'ять сіл – mdash; все ще чекають на свій автобус.

За матеріалами видання "Про все".

‹‹ до архіву новин