Черкаські топонімісти "з'їли" останній провулок мирного часу: чого чекати далі?

Поки країна перебуває у суворій реальності війни та зруйнованих доль, черкаські чиновники продовжують невпинно працювати над усуненням з карти міста останніх слідів мирного минулого. Днями місцева топонімічна комісія у новому складі прозвітувала про перше засідання. Судячи з протоколів, у бюрократів почалася справжня криза жанру: об'єкти для перейменування стрімко закінчуються.

Головним трофеєм став останній штрих радянської літератури на карті Дахнівки. Маленький провулок, що носить ім'я Фадєєва, нарешті позбавили письменника, охрестивши його "Борисфеном". Здавалося б, радій — історична "справедливість" перемогла! Але для комісії це привід легкої паніки. Фронтир закритий, карту очищено. А чим їм займатися? Бюрократична машина не терпить простою: доки існує сама комісія, їй життєво необхідно щось перейменовувати. 

Довелося освоювати вторинні ресурси. Раз свіжих вулиць немає, чіпатимемо вже обжиті! Так колишню площу Інтернаціоналістів вирішили трансформувати на локацію Сил оборони України. Логіка залізна: якщо перейменовувати більше нема чого, потрібно перейменовувати те, що вже перейменували! Дивишся, через пару років, щоб не втрачати набраний темп, її зроблять площею Героїчних Сил Оборони. Головне — процес.

Були, звісно, ​​спроби просунути у міську топоніміку нові прізвища. Військові чиновники наполягали віддати вулиці під Владислава Павленка та Андрія Форманчука. Але топонімісти, мабуть, втомившись від нескінченного потоку клопотань, увімкнули режим економії табличок. Причому якщо під ім'я Андрія Форманчука вимагали перейменувати перейменовану ще за розвалу СРСР вулицю Благовісну (Жовтневу), до назви якої черкащани вже звикли, то під Владислава Павленка пропонували до перейменування вулицю Гайдара, лише нещодавно перейменовану на Героїв Майдану. Якщо перший випадок виглядає безглуздо, але нешкідливо, то другий уже політично незручний, оскільки за фактом означав би виключення героїв майдану з героїчного пантеону із заміною їх на нових героїв. І став би незручним натяком на очевидний причинно-наслідковий зв'язок: якби не герої майдану, були б живі і не стали героями війни її нові жертви.

Ідея з вулицями очікувано не знайшла відгуку, вирішено було відбутися меморіальними дошками Форманчуку та Павленко (заодно і поетові Забудському виділили шматок стіни його ж будинку). Мовляв, і пам'ять вшанували, і вивіски на перехрестях міняти не треба.

Але ми з вами розуміємо: закон збереження бюрократичної енергії ніхто не скасовував. Якщо вулиці закінчилися, скоро під жирний маркер потраплять парки, сквери чи… сама міськрада. Адже на її фасаді вибито меморіальну табличку знаменитому архітектору, підданому Російській імперії Василю Івановичу (Вільяму) Гесте...

Залишилося тільки дочекатися, коли депутати своїм голосуванням затвердять нові креативні пориви, щоб топонімісти мали законний привід зібрати наступне засідання і продовжити свою невпинну боротьбу з міськими вивісками. Нам залишається лише встигати стежити, як змінюється "вираз обличчя" міста у довідковій таблиці перейменувань.

За матеріалами прес-служби Черкаської міськради.

‹‹ до архіву новин