Мистецтво чекати на маршрутку: як на Канівщині відроджують «зупинковий» ренесанс

Пам'ятаєте ті самі радянські зупинки приміського транспорту? Із вигадливими мозаїками, де космонавти обіймаються з трактористками, чи бетонними барельєфами, від яких у дощову погоду віяло легким екзистенційним холодом? Виявляється, традиція художньо оформлених зупинок жива! На Канівщині вирішили відродити ці старі добрі звичаї з урахуванням сучасних реалій та людського тепла, якого так не вистачає у наш суворий час.

У селі Межирич, прямо навпроти місцевої школи, тепер не просто чекають автобус, а насолоджуються естетикою. Місцевий староста Іван Чупилко разом із партнерами з «Кредит Спілки» вирішив, що 160 тисяч гривень краще витратити на соціальний проект і красу, ніж на чергову типову "будку". Майстри з «Каневтехбуду» підійшли до справи з душею: підтягнули дах, прикрутили зручні лавочки, освіжили стіни фарбою та повісили акуратну табличку з назвою села.

Але головна магія криється у стінописі. Черкаська художниця Ірина Сімак перетворила звичайну стіну на справжнє свято. Замість суворих трудяг з молотами чи абстрактних візерунків, які треба розгадувати як кросворд, пасажири бачать дітей на тлі квітучого поля. Посилання гранично зрозуміле і світле: надія, майбутнє і віра в краще.

Виходить, що мода перетворювати місце очікування транспорту на міні-галерею знову на тренді. Тільки тепер, дивлячись на квітучі лани, пасажири в Межирічі посміхаються навіть тоді, коли маршрутка трохи спізнюється. Старі добрі традиції художнього оформлення повертаються, і, треба визнати, у сучасному прочитанні вони виглядають просто чудово!

Джерело: zmi.ck.ua

‹‹ до архіву новин