Поки українські села стрімко сивіють та пустіють, поступово перетворюючись на мальовничі декорації для зйомок тихого постапокаліпсису, місцеві ради раптово «багатіють». Принаймні теоретично.
Бобрицька сільрада стала щасливим володарем солідної спадщини у селі Грищинці. Місцева прокуратура урочисто передала громаді будівлю церкви площею 110 кв. Оцінка цього майна — понад 1,6 мільйона гривень.
Здавалося б, привід для свята та гучних планів щодо пожвавлення територій! Але є один нюанс, дуже знайомий кожному, хто хоч раз виїжджав за межі райцентру: претендентів на цю нерухомість банально не так просто знайти. І зовсім не тому, що місцеві жителі поголовно виявилися безсрібниками. Просто в умовах тотальної демографічної зими, коли молодь масово прямує за вектором євроінтеграції, а мешканцям, які залишилися, вже не під силу тягнути утримання величезних будівель, майно тихо перетворюється на «безгоспне». Прокуратура певний час шукала власників, але, мабуть, у селі просто не залишилося тих, хто був би готовий (і здатний) оформлювати документи на мільйонні хороми.
Тепер будівля офіційно у комунальній власності. І перед місцевою владою постає філософське та суто практичне питання: що робити з колишнім храмом у селі, яке повільно розчиняється в історії? Відкривати коворкінг для трьох фрілансерів, що залишилися? Створювати інтерактивний музей сусідів, що зникли? Чи, можливо, організувати дуже просторий та архітектурно видатний склад для сільгоспінвентарю? Закон, на щастя, дозволяє розпоряджатися квадратними метрами на свій розсуд, аби вони не простоювали.
Ця історія — лише верхівка айсберга під назвою «вимираюча глибинка». Поки в Грищинцях освоюють нові метри, у селі Яблунівка Звенигородського району прокуратура через суд намагається домогтися хоча б банальної охорони для церкви Святої Олександри, збудованої ще 1838 року. Так-так, сьогодні треба йти до суду і витрачати державні ресурси, щоб довести очевидне: старовинну будівлю, яка залишилася без нагляду в спустілому селі, треба хоча б просто вартувати. Інакше вона ризикує тихо розсипатися на порох або по цеглині розійтися на господарські потреби.
Села порожніють, люди їдуть, а нерухомість залишається. Лишається тільки сподіватися, що сільради знайдуть цим стінам краще застосування, ніж просто мовчки спостерігати, як історія заростає бур'яном на очах пари бабусь на лавці.
Джерело: 18000
Вакцина від інфошуму: Молодіжна рада Черкас запрошує на тренінг з медіабезпеки
27 жовтня в стінах Черкаського художнього музею відбудеться тренінг з назвою «НЕ ВЕДИСЬ». І, судячи з програми, це буде не...
У Черкасах держава виявила турботу про хвору пенсіонерку: забрала єдиного сина на війну та пообіцяла нагляд
На черкаську пенсіонерку, прикуту хворобою до ліжка за адресою вул. Прикордонника Лазаренка, 26 (нещодавно перейменована вулиця Ярославська), держава нарешті звернула...
Черкаські фонтани йдуть на зимові канікули: куди «їдуть» міські водограї до весни?
Комунальні служби міста офіційно стартували у традиційну осінню кампанію – відправляють наші водні пам'ятки на зимову сплячку....
Худі, джинси та рушники із «сюрпризом»: як фокстер'єр Грета зірвала американський «трип» для уманського одержувача
Замовляти одяг із США — справа звична. Але іноді посилки виявляються куди цікавішими, ніж митна декларація. На Черкащину, а саме...
Леди за штурвалом, «органіка» замість хімії та врожай всупереч усьому: як черкаські аграрії виживають та перемагають цієї осені
Осінь на Черкащині зазвичай пахне скошеною стернею та важким дизелем. Але цього року до аромату полів додається запах смажених фактів...
Черкаський «пацієнт» на 11 кіло: як титулований спортсмен витяг із води місцевого левіафана
Відомий спортсмен Данило Пономаренко спіймав у Дніпрі біля черкаських берегів справжнього "підводного крокодила" - щуку вагою 11 кілограмів та 200...
Жовтневий «рваний» ритм: рух поїздів Черкаси-Гребінка перериватиметься через ремонт
Осінь вступає у свої права не лише у вигляді золотого листя та затишних светрів, а й у вигляді класичного сезонного...
Зимовий сезон по-черкаськи: світло знову йде за графіком, а ми згадуємо лампу розжарювання
Здавалося б, ми вже встигли забути, як виглядає паперовий графік відключень, наклеєний на під'їзд, аж ні - ностальгія повернулася. Черкащина...
Замковий узвіз набуває людської подоби: три смуги, робоча зливовка і навіть зелена зона
Пані та панове, пристебніть ремені! Знаменитий Замковий узвіз, який в останні місяці нагадував трасу для ралі бездоріжжям, нарешті починає сяяти...
«Зима близько»: комунальники Черкащини зустрічають морози з когенераторами
Замість того, щоб чекати, поки мороз загляне у вікно, місцеві комунальники вирішили… включити тепло за власним розкладом. І, треба визнати...