"Премію виписати та храм забрати": як у Гельмязеві намагалися приватизувати церкву під виглядом премії сільському голові

Уявіть: ви приходите до начальства за квартальною премією, а вам як приємний бонус видають ключі від пам'ятника архітектури національного значення. Звучить як сюжет абсурдистської комедії? На жаль, у Гельмязєві Золотоніського району це намагалися провернути у реальному житті.

Троїцька церква, зведена 1841 року в стилі пізнього неокласицизму, 2026 року відзначає своє 185-річчя. За півтора століття вона бачила багато, але, мабуть, ніколи не стикалася з таким рівнем бюрократичної винахідливості, як у наші дні. Нещодавно цей цінний зразок сакральної архітектури раптом опинився у приватній власності юридичної особи. 

Як же вдалося провернути угоду століття? Дуже просто: за допомогою магії документів. Підставою для реєстрації права власності стало рішення Гельм'язівської сільської ради від 22 квітня 2014 року. Проблема (або, швидше, комедійна деталь) полягала в тому, що цей документ стосувався виключно преміювання сільського голови. 

Так, ви не недочули. У папері не було жодного слова про передачу храму релігійній громаді або його приватизацію. Мабуть, хтось вирішив, що якщо ми виписуємо премію керівнику, то чому б заразом не прихопити й історичну пам'ятку як приємне доповнення до зарплати?

На щастя, в цій історії з'явився свій герой у мантії – Золотоніська окружна прокуратура. Прокурори, які мають не тільки почуття закону, але й базове почуття реальності, звернулися до суду, щоб оскаржити цей шедевр документального сюрреалізму.

Феміда цього разу не підвела. Суд позов задовольнив у повному обсязі: 

1. Державну реєстрацію права приватної власності на церкву анулювали.
2. Відповідний розділ Державного реєстру прав на нерухоме майно закрили (як непотрібну вкладку у браузері).
3. Пам'ятник архітектури офіційно зобов'язали повернути у державну власність.

Тепер 185-річна Троїцька церква може зітхнути спокійно. Вона лишається важливою складовою історико-культурної спадщини Золотонощини та всієї України, а не екзотичним "соцпакетом" для місцевих чиновників минулого скликання. 

Історія вчить нас двом речам: по-перше, культурна спадщина має охоронятися, а не йти з молотка під виглядом офісного бонусу. По-друге, якщо вам обіцяють премію, завжди уважно читайте, що саме вам збираються виписати. Раптом це буде не грошовий переказ, а храм ХІХ століття з видом на вічність.

Джерело: zmi.ck.ua

‹‹ до архіву новин