Налоговая справка ГФС
Елена 14-05-2012 16:34
Відповідно до пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Згідно із пп. 298.1.3 п.298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби. Крім того, пп. 298.2.1 та пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ встановлено, що для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу державної податкової служби заяву. Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до глави 1 розділу XIV ПКУ), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів. Враховуючи вищевикладене, нормами ПКУ не передбачено відкликання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування для того, щоб подати заяву на іншу групу.
Христинівська МДПІ
Ирина 14-05-2012 15:23
Христинівська МДПІ
Наталья 14-05-2012 13:54
Христинівська МДПІ
Татьяна 14-05-2012 13:30
Христинівська МДПІ
Станіслав 14-05-2012 12:38
Христинівська МДПІ
Світлана,бухгалтер 14-05-2012 11:5
Згідно листа державного центру зайнятості від 18.01.2012 р. N ДЦ-09-276/0/6-12 зазначено наступне
<...>
Правовий статус іноземців <...> встановлюється державою, на території якої вони перебувають, але з урахуванням відповідних загальновизнаних норм міжнародного права, незалежно від національної належності особи, її етнічного походження, віросповідання, статі, віку, розумових або фізичних здібностей.
В Україні основним законодавчим актом у сфері зайнятості іноземців є Конституція України, згідно зі статтею 26 якої іноземці мають рівні з громадянами України права, свободи і обов'язки, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Працевлаштування іноземних громадян в Україні регламентується Законом України "Про зайнятість населення" та Порядком видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. N 322.
Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається роботодавцю, який запрошує іноземців для роботи на певній посаді (за фахом), Державним центром зайнятості або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.
За розгляд заяви про надання дозволу на працевлаштування або про продовження терміну його дії з роботодавця справляється плата в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожного іноземця (станом на 01.01.2012 р. мінімальна заробітна плата складає - 1073 грн.).
Також слід звернути увагу на те, що чинним законодавством України ст. 50 - 55 ГКУ, ст. 23 - 25, 42, 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не передбачено отримання дозволу на працевлаштування в Україні на здійснення іноземцями в Україні підприємницької діяльності, у тому числі заснування суб'єктів господарської діяльності юридичних осіб (при цьому дозвіл необхідно буде отримувати і у разі, якщо засновник призначає себе на певну посаду створеного ним підприємства, тобто присутні ознаки 24 статті КЗпПУ) та підприємцями - фізичними особами, а також іноземцями, які оформили свої правовідносини з підприємствами, установами і організаціями на підставі цивільно-правових угод (договорів), але при цьому даний договір не повинен містити ознак трудових відносин.
За цим договором одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ). Такий вид договорів може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, будівництво, ремонт або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Підрядниками можуть бути як підприємства, так і окремі громадяни.
ЦКУ чітко встановлено такий вид договору, як договір про надання послуг. Згідно зі статтею 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дій або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Різновидом договорів послуг є договори доручення, комісії, перевезення, зберігання, страхування, позики, управління майном, кредитні договори.
Трудові відносини працівників регулюються трудовим законодавством. При трудових відносинах працівник включається до складу трудового колективу підприємства або чисельності осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємцем - фізичною особою, бере на себе відповідно до закону (ст. 21 КЗпП) обов'язок додержувати правил внутрішнього трудового розпорядку, виконувати певну функцію в загальній колективній праці. Саме ця праця, а не її наслідки, є предметом трудового договору. Працівник за цим договором зобов'язаний за певні проміжки часу виконувати заздалегідь установлену норму виробітку, що передбачена для цієї категорії працівників.
Цивільне право регулює майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а трудове право - трудові відносини, що виникають у процесі праці між власником підприємства і працівником, а також трудові відносини між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою та найманим працівником.
У разі використання роботодавцем праці іноземців без дозволу на використання праці іноземця, державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом (станом на 01.01.2012 р. - 21460 грн.). У разі несплати (відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку, економічні санкції застосовуються до підприємств, установ і організацій усіх форм власності в незалежності від сфери їх діяльності.
Відповідно до пп. 170.10.1 ПКУ доходи нерезидентів оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів, наприклад, для заробітної плати нерезидентів ставки ПДФО становлять звичайні 15 % та 17 %.
Що стосується необхідності отримання нерезидентом в органах податкової служби підтвердження статусу резидента України, то, зі слів автора, така процедура нормами ПКУ не передбачена.
Христинівська МДПІ
Татьяна 14-05-2012 10:58
Абзацом другим пункту 291.4 статті 291 Глави 1 розділу ХІV Кодексу (у редакції Закону N 4014) встановлено, що фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн., мають право обрати другу групу єдиного податку.
При цьому дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.
Третю групу можуть обрати фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб, обсяг доходу не перевищує 3 000 000 грн., (абзац третій п. 291.4 Кодексу).
Господарські відносини між суб’єктами господарювання регулюються ГКУ.
Відповідно до глав 19 та 20 розділу ІV ГКУ, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, не передбачених законодавством, але таких, які йому не суперечать.
Між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності виникають майново-господарські або цивільно-правові зобов'язання, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У разі якщо фізична особа – підприємець - платник єдиного податку у господарських відносинах з іншим суб’єктом господарювання (який не є платником єдиного податку) відповідно до умов договору або угоди виступає як споживач послуг, такий підприємець має право обрати другу групу платників єдиного податку.
Якщо фізична особа – підприємець - платник - єдиного податку у господарських відносинах з іншим суб’єктом господарювання (який не є платником єдиного податку) відповідно до умов договору або угоди виступає як виконавець послуг, такий підприємець повинен обрати третю групу платників єдиного податку.
Христинівська МДПІ
Елена 14-05-2012 10:55
Згідно із пп. 298.1.3 п.298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби. Крім того, пп. 298.2.1 та пп. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ встановлено, що для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу державної податкової служби заяву. Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до глави 1 розділу XIV ПКУ), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів. Враховуючи вищевикладене, нормами ПКУ не передбачено відкликання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Христинівська МДПІ
Олександр 14-05-2012 10:52
Але якщо свідоцтво Єдиного податку видане за старою формою та діє до 01.07.2012р., потрібно звернутись до податкового органу за місцем реєстрації (місцем отримання свідоцтва). З собою мати свідоцтво платника Єдиного податку, яке потрібно замінити та заяву для здійснення даної послуги написану у довільному вигляді. (форма не передбачена)
Христинівська МДПІ
Тарас 14-05-2012 10:18
Христинівська МДПІ
Оксана 13-05-2012 20:22
ДПС у Черкаській області
Савинская Елена Игоревна(продавец)у хозяина ЧП 14-05-2012 17:10
у Вашій ситуації потрібно як найшвидше звернутися офіційно до органів прокуратури по місцю проживання та зателефонувати на "телефон довіри" Черкаської області номер 339117 з метою ініціювання фактичної перевірки працівниками ДПС.
Захищайте свої права та себе.
Христинівська МДПІ