Налоговая справка ГФС
бухгалтер 18-03-2015 17:21
Якщо лікарняний цілий місяць то 33,2%
Якщо з/п і лікарняний і менше 1218грн. то 37,6%
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
бухгалтер 18-03-2015 17:11
Якщо лікарняний цілий місяць то 33,2%
Якщо з/п і лікарняний і менше 1218грн. то 37,6%
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Наталя 18-03-2015 16:46
Будь-яка господарська діяльність ведеться у певному приміщенні. Крім того, приміщення потрібно, щоб зареєструвати юридичну особу. Нерухоме майно в нинішні часи коштує чимало, тому багато суб’єктів господарювання приватної форми власності (далі – СГ) для вирішення цих питань приміщення орендують. Правове регулювання орендних відносин в Україні здійснюється Цивільним кодексом України (далі – ЦК) та Господарським кодексом України (далі – ГК), які часто суперечать один одному.
Як правило, СГ при укладанні договору оренди нежитлового приміщення бажають мінімізувати зміст договору. Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1 ГК відносини між СГ передусім регулюються ГК. Згідно зі ст. 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Однак, що стосується договору оренди, ГК для нього безпосередньо визначив істотні умови. Отже, якщо все ж таки ви бажаєте створити лаконічний договір оренди нежитлового приміщення (далі – Договір оренди), розглянемо, які саме умови віднесені чинним законодавством до істотних та необхідних в орендних відносинах між СГ.
Згідно із нормами ГК (ст. 283) істотними умовами договору оренди є:
об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
строк, на який укладається договір оренди;
орендна плата з урахуванням її індексації;
порядок використання амортизаційних відрахувань;
відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Розглянемо зміст кожної з істотних умов Договору оренди окремо в розрізі норм чинного законодавства та практики.
Об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації). Об’єкт оренди у Договорі потрібно охарактеризувати якомога детальніше. Наприклад: нежитлове приміщення певною загальною площею, яке знаходиться в певній будівлі певної літери (із даних технічного паспорту), що розташована за певною адресою.
Вартість об’єкта оренди в Договорі зазначається або балансова, або оціночна, яка зазначається за домовленістю сторін або згідно із експертним висновком, який складається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. № 2658-III. Цей пункт відіграє роль у випадку спричинення збитків об’єкту оренди, щоб сторони могли відштовховуватися від певних сум при розрахунку завданих збитків, а також для нарахування амортизаційних відрахувань. Зрозуміло, що у випадку судових спорів щодо спричинених збитків, у більшості випадків їх вартість уточнюється у висновках експертизи, яка призначається безпосередньо в судовому процесі.
Строк, на який укладається Договір оренди, погоджується сторонами (ст. 284 ГК). Статтею 284 ГК також зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При укладанні Договору оренди треба пам’ятати про той факт, що договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), строком дії від трьох років підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (статті 793, 794 ЦК). Державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України (статті 210, 794) шляхом внесення нотаріусом відповідної інформації до Державного реєстру правочинів відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671.
Орендна плата з урахуванням її індексації. Ця умова на практиці виявляється найбільш «істотною» та цікавою. Розмір орендної плати у Договорі визначається за домовленістю сторін, виплата орендної плати між СГ – резидентами України повинна здійснюватися виключно у гривнях. Вперше процес індексації орендної плати був запроваджений при оренді державного та комунального майна (Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-XII, далі – Закон про оренду, Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, далі – Методика). З прийняттям ГК ця умова була розповсюджена на оренду приватного майна. Згідно із чинним законодавством розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що оприлюднюється Державним комітетом статистики України (ст. 284 ГК, п. 13 Методики. При оренді приватного майна в орендних відносинах між СГ ця Методика імперативного характеру не має). Зазначене коригування розміру орендної плати і є індексацією. За домовленістю сторін індексація орендної плати може здійснюватися за певний період дії Договору оренди.
Якщо Сторони Договору оренди – резиденти бажають отримувати орендну плату у валюті, для такої операції потрібна індивідуальна ліцензія Національного банку України (далі – НБУ), що передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 р. (далі – Декрет). Та навпаки, як Декретом передбачено, якщо орендар є нерезидентом, орендну плату він повинен сплачувати в валюті, а при бажанні сплати орендної плати у гривнях – треба отримувати індивідуальну ліцензію НБУ. Однак на практиці отримання індивідуальної ліцензії для розрахунку в зазначених випадках доволі проблематично.
Останнім часом СГ, як правило, визначають розмір орендної плати за 1 м2 об’єкта оренди, та відповідно розмір орендної плати, в іноземній валюті. Прив’язка до іноземної валюти дозволяє уникнути індексації орендної плати. Вона фактично присутня, якщо курс валюти по відношенню до гривні буде змінюватися.
Питання збільшення розміру орендної плати може вирішуватися між сторонами так:
у Договорі фіксуються умови, при настанні яких розмір орендної плати може збільшуватися. До таких умов сторони можуть віднести збільшення орендної плати за один квадратний метр орендної площі на ринку оренди нежитлової нерухомості місцевості за місцезнаходженням об’єкта оренди. Звичайно, таке збільшення повинно бути якось підтверджене. Як докази підтвердження збільшення орендної плати можуть виступити висновки експертів, маркетологів, агенцій нерухомості тощо, які обираються за домовленістю сторін Договору. Як умови, при настанні якої орендна плата може збільшуватися, може виступити збільшення курсу гривні до курсу валюти, якщо у Договорі розмір орендної плати зазначено у гривнях.
Порядок використання амортизаційних відрахувань. Вперше умова щодо порядку використання амортизаційних відрахувань була закріплена в Законі про оренду. З прийняттям ГК ця умова стала обов’язковою для оренди приватного майна. Стосовно цієї умови ніяких імперативних норм немає, сторони самі встановлюють той порядок використання амортизаційних відрахувань, який їх задовольняє. Однак ця умова формулюється так: амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів.
Відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. ГК процедура відновлення орендованого майна не врегульована. Тоді як ЦК (ст. 778) встановлює такі вимоги:
відновлення (поліпшення) Об’єкта оренди можливе лише за згодою орендодавця;
орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю за наявності згоди орендодавця на відновлення (поліпшення) Об’єкта оренди;
орендар стає співвласником нової речі, створеної ним за згодою орендодавця.
На практиці, сторони Договору оренди визначають питання відновлення орендованого майна за домовленістю. Як правило, за умовами Договору у будь-якому випадку незалежно від типу поліпшень: відокремлювані вони чи ні, потрібна згода орендодавця. Орендар надсилає листа-пропозицію про бажання зробити поліпшення в Об’єкті оренди із зазначенням строку отримання відповіді від орендодавця. Орендодавець розглядає пропозицію орендаря та надає свою відповідь або у вигляді окремого листа, або шляхом написання дозвільного надпису на екземплярі листа-пропозиції орендаря. Якщо поліпшення можна відокремити без завдання шкоди орендованому майну, вони є власністю орендаря, а якщо відокремити поліпшення без завдання шкоди орендованому майну неможливо, ці поліпшення залишаються власністю орендодавця, питання компенсації вартості таких поліпшень орендарю вирішуються за домовленістю Сторін.
Що стосується викупу орендованого майна, то тут знову ж таки все залежить від домовленості сторін. ГК викуп орендованого майна не регулює, а ЦК містить норму, згідно з якою: Наймач (орендар), який належно виконує свої обов’язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання (ч. 2 ст. 777).
Хотілося б звернути увагу на такі умови Договору, які згідно із законодавством хоч і не є істотними, однак виявляються дуже актуальними та поширеними на практиці. До таких умов належать:
порядок передання Об’єкта оренди від орендодавця – орендарю;
порядок повернення Об’єкта оренди від орендаря – орендодавцю;
гарантійні платежі;
порядок сплати комунальних послуг, послуг, пов’язаних з утриманням Об’єкта оренди, зміна їх вартості;
оперативно-господарські санкції;
умови припинення/розірвання Договору оренди.
Порядок передання Об’єкта оренди від орендодавця – орендарю та порядок повернення Об’єкта оренди від орендаря – орендодавцю
ГК ці питання не регулює, а відповідно до ст. 795 ЦК передання Об’єкта оренди в оренду та повернення з неї оформлюються відповідними актами, які підписуються сторонами та є невід’ємними частинами Договору.
Отже, укладаючи Договір оренди, сторони повинні подбати й про підписання Акта приймання-передачі (далі – Акт). У Договорі сторони повинні визначити момент підписання Акта. Він може збігатися із моментом укладання Договору оренди, а може відрізнятися: Акт підписується пізніше. При цьому в Договорі зазначається про наслідки не підписання Акта своєчасно. Як приклад такого наслідку можна рекомендувати розірвання Договору за ініціативою тієї сторони, яка не має вини в несвоєчасному підписанні Акта в його непідписанні в обумовлений в Договорі строк взагалі. В Акті необхідно дуже детально охарактеризувати Об’єкт оренди, зазначити все майно, яке передається разом з Об’єктом оренди, зазначити показання лічильників за їх наявності, включити до Акта пункти стосовно відповідності або невідповідності Об’єкта оренди передбаченим законодавством санітарним, протипожежним або іншим технічним вимогам. Якщо в Об’єкті оренди є якісь недоліки, їх необхідно теж відобразити в Акті, щоб в подальшому вони не стали наслідками спричинення шкоди Об’єкта оренди з вини орендаря.
При поверненні Об’єкта оренди з оренди в Акті знову ж таки необхідно ретельно охарактеризувати його стан, з якого він та наявне в ньому майно орендодавця повертаються до останнього з метою мінімізації пред’явлення претензій орендодавцем орендарю. Дата підписання Акта при поверненні Об’єкта оренди може відрізнятися від дати припинення дії Договору оренди. Як правило, Акт підписується, коли Об’єкт оренди вільний від будь-якого майна орендаря. Для звільнення Об’єкта оренди потрібен певний час, а отже, орендар може повернути орендоване приміщення до закінчення строку дії Договору оренди, а може повернути після його закінчення. В останньому випадку сторони повинні погодити питання сплати або несплати орендної плати за незвільнення Об’єкта оренди понад строк дії Договору, оскільки це вже не оренда: Об’єкт оренди не використовується за цільовим призначенням, передбаченим Договором.
Гарантійні платежі
В останній час в орендних відносинах дуже часто виникає питання щодо сплати орендарем гарантійних платежів. Що являє собою гарантійний платіж? До гарантійних платежів за Договором оренди сторони можуть відносити грошову суму в певному розмірі (наприклад, орендна плати за місяць або за кілька місяців тощо), яка перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця в обумовлений сторонами строк (під час або в певний строк після укладання Договору чи після підписання Акта тощо). В Договорі сторони можуть погодити умови, при настанні яких орендодавець має право на використання гарантійного платежу (у випадку несвоєчасної сплати орендарем орендної плати чи інших платежів, передбачених Договором, у випадку спричинення шкоди Об’єкта оренди з вини орендаря тощо). При цьому використання гарантійного платежу орендодавець повинен обґрунтувати, а орендар – поповнювати платіж у випадку використання його чи його частини до повного розміру. Треба звернути увагу, що у випадку припинення орендних відносин сторони повинні не забути визначитися із умовами повернення гарантійних платежів за умови належного виконання орендарем обов’язків за Договором та відсутності заборгованості перед орендодавцем.
Порядок сплати комунальних послуг, послуг, пов’язаних з утриманням Об’єкта оренди, зміна їх вартості
Для використання Об’єкта оренди потрібні світло, вода, тепло, також його треба прибирати. Зазвичай орендодавець або виставляє орендарю рахунки за спожиті останнім комунальні послуги за певний період, які виставляються орендодавцю відповідними комунальними службами, або в Договорі зазначається про обов’язок орендаря укласти договори із комунальними службами самостійно. Останнім часом у договорах оренди дуже часто з’являється такий вид послуг, як послуги з утримання Об’єкта оренди: послуги з прибирання Об’єкта оренди, прилежної до нього території, послуги з паркування автомобілів відвідувачів орендаря тощо. Вартість таких послуг визначається або певною сумою або залежно від вартості 1 м2 Об’єкта оренди. Що стосується зміни вартості комунальних послуг, то тут в Договорі треба чітко прописувати, що вона може змінюватися залежно від тарифів комунальних служб, кількості спожитої електроенергії, води чи тепла (що можна доводити дуже просто за наявності відповідних лічильників). Зміну вартості послуг з утримання Об’єкта оренди можна сформулювати так: їх вартість орендодавець може збільшувати в односторонньому порядку, однак, не більше декількох разів на певний строк за умови повідомлення орендаря про зазначені вище збільшення.
Дуже цікавою умовою Договору оренди є оперативно-господарські санкції, які останнім часом застосовуються досить часто. Відповідно до норм ГК (ст. 235) оперативно-господарськими санкціями (далі – ОГС) є заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті ОГС, застосування яких передбачено договором. Згідно зі ст. 237 ГК підставою для застосування ОГС є факт порушення господарського зобов’язання другою стороною. ОГС застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред’явлення претензії порушнику зобов’язання. Порядок застосування сторонами конкретних ОГС визначається договором. ОГС можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій. Отже, такий варіант впливу на сторону, що порушує свої зобов’язання за Договором оренди виявляється дуже цікавим з огляду на те, що може застосовуватися незалежно від штрафних санкцій. Як правило, орендодавець застосовує до орендаря ОГС з метою захисту своїх інтересів: від пошкоджень Об’єкта оренди, від несплати орендарем платежів, передбачених Договором, від несвоєчасного звільнення орендарем Об’єкта оренди тощо. Як приклади таких ОГС можна привести такі їх варіанти, як:
припинення доступу орендаря до Об’єкта оренди. В цій ОГС сторони повинні ретельно визначити процедуру недопуску орендаря до Об’єкта оренди: послуги охоронних фірм, власних охоронців, зміна в Об’єкті оренди замків тощо.
Проведення в присутності представника громадськості інвентаризації майна орендаря та складання про це відповідного акта. Такий вид ОГС є небезпечним для орендодавця, оскільки після закінчення її застосування орендар може пред’явити орендодавцю претензії щодо свого майна, яке знаходилося в Об’єкті оренди під час такої інвентаризації (через пошкодження, втрату тощо).
Притримання виявленого при інвентаризації майна орендаря в Об’єкті оренди як забезпечення виконання зобов’язань орендаря (статті 594–597 ЦК). Подібна ОГС передбачає схоронність майна. У зв’язку з чим сторони можуть також передбачити компенсацію орендарем вартості витрат орендодавця на здійснення притримання майна орендаря (наприклад, у розмірі місячної орендної плати, передбаченої Договором тощо).
Право орендодавця на реалізацію проінвентаризованого майна орендаря шляхом його продажу. Сторони у Договорі зазначають варіанти продажу: публічні торги, незалежні покупці тощо. При цьому варто визначитися із вартістю виявленого майна орендаря, для чого можна взяти балансову вартість майна орендаря або провести незалежну експертизу.
Розірвання/припинення дії Договору оренди
Відповідно до законодавчих норм договір вважається розірваним за згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 651 ЦК), зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК), зобов’язання припиняється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 ЦК), припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 ЦК). Як було зазначено вище, чинне законодавство дозволяє передбачати в договорі випадки припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін (в односторонньому порядку). Як правило, підстави припинення зобов’язання, та відповідно й розірвання договору на вимогу однієї із сторін ґрунтуються на певних негативних моментах, які можуть виникнути під час існування договірних відносин. В Договорі оренди до подібних моментів можна віднести такі: погіршення стану Об’єкта оренди з вини орендаря, несплата орендної плати чи інших платежів за Договором протягом певного строку, використання Об’єкта оренди не за цільовим призначенням тощо. З метою захисту інтересів сторони можуть домовитися про розірвання Договору оренди за наявності факту порушення кожною із них певних обов’язків за Договором, при цьому моментом припинення орендних відносин (розірвання Договору) може вважатися письмове повідомлення однією стороною іншу про відповідний факт порушення обов’язків. А далі слід визначитися або з фактом відправлення або фактом безпосереднього отримання подібного повідомлення стороною, яка порушує свої обов’язки за Договором оренди.
Отже, як виявляється, коло істотних умов договору оренди нежитлового приміщення в розрізі норм чинного законодавства та складеної практики укладання таких договорів та їх виконання є дуже широким. Суб’єкти господарювання, як сторони Договору оренди, не повинні забувати про обов’язковість включення до договору істотних умов, передбачених законодавством, та впроваджувати інші умови, які можуть стояти на захисті інтересів сторін.
Як Ви оцінюєте цю статтю?
Початок розділу
Про журнал
Останній номер
Автори
Архів
Розміщення реклами
Для авторів
Передплата
Гостьова книга
Версія для друку
Розміщення реклами
Дізнайтесь про умови розміщення реклами в «Юридичному журналі», «Юридичній газеті», в книжках та на сайті видавництва.
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Олександр 18-03-2015 14:38
У полі 04 вказується:
• повне найменування для юридичної особи згідно з реєстраційними документами;
• прізвище, ім'я, по батькові - для фізичної особи платника податків;
• дата та номер відповідного договору (угоди) (договір про спільну діяльність, договір про управління майном, угода про розподіл продукції).
Ця графа тільки для осіб, відповідальних за нарахування та сплату ПДВ під час виконання договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи, управителів майна за договорами управління майном, інвесторів (операторів) відповідно до угод про розподіл продукції - 9-значний податковий номер, який надають контролюючі органи (п. 1.6 Положення про реєстрацію платників ПДВ). Та визначеним відповідно до пункту 63.10 статті 63 розділу II Кодексу (далі - Порядок обліку). Для осіб, відповідальних за утримання та внесення податку на додану вартість до бюджету під час виконання декількох договорів про спільну діяльність, або договорів управління майном, або угод про розподіл продукції, реєстрація платником ПДВ здійснюється щодо кожного із зазначених договорів або кожної із зазначених угод.
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Юлія, бухгалтер приватного підприємства 18-03-2015 14:21
Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року, роботодавець, приймаючи на роботу працівника, зобов’язаний видати наказ про прийняття на роботу (чи розпорядження). Інакше (якщо роботодавець не видасть наказ про прийняття на роботу) йому загрожують значні штрафи та судові розгляди.
Отже, роботодавцеві необхідно видавати накази про прийняття на роботу на всіх працівників, яких він приймає на роботу після 1 січня 2015 року, не допускати таких осіб до роботи, доки наказ (розпорядження) про прийняття на роботу не буде виданий.
Окрім зазначеного, зміни до статті 24 КЗпП України містять ще одну новелу, яка викликала дискусії серед кадровиків: роботодавець повинен забезпечити повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Без такого повідомлення роботодавцеві заборонено допускати працівника до роботи.
Функція реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладена на Державну фіскальну службу, відповідно до пункту першого Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236. Яким чином повідомляти ДФСУ про прийняття працівників на роботу, законодавець роз’яснень не надав. Зважаючи на численні запитання, ДФСУ готує таке роз’яснення та має оприлюднити його до кінця січня. Загалом же порядок повідомлення податківців про прийняття на роботу працівників та саму форму такого повідомлення має встановити Кабінет Міністрів. Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 77 відводить Кабміну три місяці для розроблення такого порядку а також приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Таким чином, хоч порядок повідомлення ще не встановлений, роботодавці можуть, щоб уникнути неприємностей із ДФСУ та виконати формально норму закону, наприклад, повідомляти про прийнятих працівників орган ДФСУ за місцем реєстрації шляхом відправлення рекомендованого листа з описом вкладення, а в самому листі указувати необхідну інформацію в довільній формі.
Наостанок слід зазначити, що згадані новели КЗпП України не несуть загрози для роботодавців, які оформлюють трудові відносини з працівниками відповідно до чинного законодавства, не допускаючи порушень.
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Ирина 18-03-2015 13:39
До 31 грудня 2017 року продовжено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання зернових і технічних культур (пункт 15 2 підрозділу 2 розділу XX Кодексу).
Відповідно до такого режиму від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому пункту 15 2 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.
Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому пункту 15 2 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Одночасно дію пункту 197.21 статті 197 розділу V Кодексу призупинено до 31 грудня 2017 року включно.
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Юлія 18-03-2015 11:56
Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Отже, починаючи з 01.01.2015 у випадку допущення помилки в реквізитах податкової накладної, складеної як до 01.01.2015 так і після зазначеної дати, платник податків на дату виявлення зазначеної помилки має право скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому всі правильно заповнені реквізити податкової накладної повторюються, а реквізит, в якому допущено помилку, заповнюється без помилок. У цьому випадку графи з 1 по 13 розрахунку коригування не заповнюються (залишаються пустими).
Помилка, допущена в номері чи даті податкової накладної, не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування (пункт 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за №1235/26012, із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 957)).
Помилка, допущена в індивідуальному податковому номері контрагента (вказано номер іншого контрагента), може бути виправлена шляхом складання двох розрахунків коригування, які заповнюються в такому порядку:
в першому розрахунку коригування реквізити заголовної частини переносяться з податкової накладної з помилкою, а обсяг операції з постачання товарів/послуг та інші показники табличної частини заповнюються зі знаком «-»;
в другому розрахунку коригування реквізити заголовної частини вказуються без помилок, а обсяг операції з постачання товарів/послуг та інші показники табличної частини заповнюється зі знаком «+».
Порядком № 957 не передбачено механізму виправлення помилки, допущеної в розрахунку коригування до податкової накладної.
Разом з цим, при допущені помилки в графах з 1 по 13 розрахунку коригування, платник податку має право скласти другий розрахуноккоригування до податкової накладної, в якому будуть враховані показники розрахунку коригування, складеного з помилками.
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Наталія бухгалтер 18-03-2015 8:26
Значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду. До рядка 20.1 переноситься залишок від'ємного значення попереднього періоду, тобто значення рядка 24 декларації з ПДВ попереднього періоду (пп. 7 п. 5 розд. V Порядку № 966)
Звертаємо увагу на те, що у декларації 0110 за лютий / І квартал 2015 року рядок 20.1 не заповнюється, оскільки перехідний від'ємний ПДВ, що виник на 01.02.2015 р., переноситься до рядка 26 розділу IV декларації за лютий / І квартал 2015 року. Таким чином, уперше рядок 20.1 може бути заповнений починаючи з декларації 0110 за березень / ІІ квартал 2015 року (до рядка 20.1 перейде значення рядка 24 декларації за лютий / І квартал 2015 року) (п. 3 розд. IХ Порядку № 966).
До рядка 20.1 декларацій 0121-0123, 0130 за лютий / І квартал 2015 року переноситься значення рядка 24 декларації за січень 2015 року / IV квартал 2014 року, оскільки особливі правила обліку перехідного від'ємного ПДВ на сільськогосподарські підприємства не поширюється (п. 4 розд. IХ Порядку № 966)
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Наталія бухгалтер 18-03-2015 8:16
ст.184.7. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
алина 17-03-2015 23:16
Услуги, которые не указаны в свидетельстве плательщика единого налога (КВЕД) облагаются налогом 15%.
Что касается ЕСВ,вы его платите каждый месяц.
Корсунь-Шевченкіська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
леонід 17-03-2015 20:36
Корсунь-Шевченкіська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Ольга 18-03-2015 21:0
В Вашому випадку Ви можете зареєструватись ПП і взяти для оподаткування 3 групу спрощеної системи оподаткування без ПДВ. Але з 01.07.2015 р. Вам прийдеться в обовязковому порядку зареєструвати реєстратор розрахункових операцій.
Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області