Налоговая справка ГФС

Податківці дотримуються рекомендацій ДПАУ.

 

Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України від 27 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Відповідно до роз’яснень, наданих листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 26.05.10 № 10046/17/4-10, чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинків лише об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

 Відповідно до ст. 269, 274 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14, п. 286.1 ст. 286 ПКУ). Згідно зі п.286.5 ст.286 ПКУ у разі  переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, у якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власностіта відповідно п.287.6 ст.287  при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок  за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди  (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

 

У витрати для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток враховуються не кошти перераховані контрагенту за товари чи послуги. У Податковому кодексі визначення витрат наведено за стандартами бухгалтерського обліку, тобто як вибуття активів або збільшення зобов’язання. Доходи та витрати визначатимуться за методом «нарахувань і співставлень», тобто доходи виникають в момент переходу права власності (відвантаження), а витрати, які формують собівартість, - в момент виникнення доходу. 

 Згідно п. 138.2 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів,  встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Крім того у п.138.4. ПКУ визначено: витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже на Ваше запитання відповідь – ні, у витрати перераховані кошти за будь який товар будь якому контрагенту не включаються.

А у Вас є договір на оренду землі?

Правила віднесення сум податку до податкового кредиту описані у ст. 198 Податкового кодексу.

Штрафні санкції становитимуть 170 грн.

Відповідно до ст. 196.1.12 Податкового кодексу, операції з вивезення товарів за межі митного кордону України не є об'єктом оподаткування.

Так, можна (в такому випадку це йде як виправлення помилки).

Ні, додаткових роз'яснень останнім часом не було. Ви все правильно розумієте (лист ДПАУ від 22.02.2011 р. № 4905/7/16-1517-10).

 Процедура анулювання такої реєстрації відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПАУ від 22.12.2010р. №978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції Українги 29.12.2010 № 1400/18695

 Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є:

Акт (довідка) документальної чи камеральної перевірки або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи, зареєстрованої добровільно, за 12 послідовних податкових місяців, який свідчить про те, що обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання (підстава - підпункт "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку), обсяги постачання товарів/послуг та їх відсоток платникам ПДВ.

Інші підтвердні документи (відомості) у випадках, передбачених Кодексом.

 За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) податковий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення податковим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

  Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється за формою N 6-РПДВ (додаток 6). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження податкового органу, та підписується керівником податкового органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

  Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою N 6-РЖ (додаток 7). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

 Один примірник рішення зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

 Протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається податковим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи, вказаним у Свідоцтві, або за наявності відомостей про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику ПДВ, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи Представнику платника.

 

Радимо прочитати ст. 165.1.26 Розділу IV Податкового кодексу.

 Пунктом 170.2.1 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Сплачувати  ПДФО в такому випадку необхідно відповідно до термінів визначених Кодексом для звітного календарного року.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Кодексу, особи, які мають статус податкових агентів  зобов’язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (ф. № 1-ДФ) до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.