Налоговая справка ГФС

Доброго дня!

 Орган державної податкової служби України – зазначається назва органу з яким підписано договір,

в особі начальника – ініціали і прізвище керівника цього органу.

Дякуємо за питання

Уманська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області

Доброго дня!

При наявності помилки - Звіт має містити: перелік таблиць звіту, зі статусом «скасовуюча» з помилковими відомостями за найману особу щодо якої зроблено помилку та відповідну таблицю зі статусом «початкова» із правильними відомостями за зазначену особу.

Дякуємо за питання

Уманська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області

Добрий день!

Відповідно до Наказу Міндоходів №729 від 29.11.2013 р. "Про затвердження формату (стандарту)електроного документу звітності субєктів господарювання та описіву довідників, що поблікуються з форматом  електроного документа звітності субєктів господарювання" не коректно сформований пакет звітних документів : Податкової декларації з податку на додану вартість( тобто основний документ не відповідає до збережених додатків)

Відповідно до вищевказаного згідно другої квитанції пакет документів не прийнято, із за чого до Вас буде застосована штрафна санкція.

Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області

Добрий день!

Фізична особа  має право здавати в оренду нерухомість.

Підприємство повинно утримати 15% ПДФО за виплачену суму доходів і подати звіт 1ДФ 

Смілянська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області

Доброго дня!  Щоб в звіті ЄСВ за жовтень правильно відобразити таблиці 5-6 додатку 4, потрібно спочатку створити скасовуючу  таблицю 5 (потім 6) помилкового звіту, потім створити початкову (з правильними даними) таблицю 5 (потім 6).

Згідно з ст. 165-1 Кодексу про адміністративні правопорушення

Порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України ‛Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування‛ і ‛Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування‛, порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України і Накопичувального фонду, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
  Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Христинівська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області

       Доброго дня. Дякуємо за запитання

      Згідно з пп.291.4.1 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку

Державна податкова інспекція у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області

       Доброго дня. Дякуємо за запитання

    1.  Відповідно до п.8 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України.

      2.  Відповідно до п. 183.15. ст. 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого контролюючого органу зняття такого платника з обліку в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. 

      У разі зміни даних про платника податку, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені та по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника податку, а також встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстру платників податку платник податку подає відповідно до п. 183.7 ст. 183 ПКУ заяву протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника податку або виникли інші підстави для перереєстрації.

      Відповідно до п. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків зборів (обов’язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

      Зазначена норма стосується платників податків - юридичних осіб та не поширюється на фізичних осіб – підприємців.

      Переведення платників податків на обслуговування з одного контролюючого органу  до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) здійснюється згідно з р. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462 «Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок).

      Відповідно до п. 7.3 Порядку у контролюючому органі за місцем попередньої реєстрації, де платник залишається як за неосновним місцем обліку після зміни місцезнаходження, платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

      Таким чином, подання податкової звітності з ПДВ та сплата податку після переведення юридичної особи до іншого контролюючого органу у зв’язку із зміною місцезнаходження здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. Для фізичних осіб – підприємців сплата податку та подання звітності з ПДВ здійснюється за новим місцем проживання з дати взяття на облік контролюючим органом за новим місцем проживання.

      Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 23.07.2014 № 1197/5 «Про проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням / місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2014 за № 859/25636, визначено перелік реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України, державні реєстратори яких проводять реєстраційні дії щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням / місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь.

      Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші обов’язки платників за новим місцем реєстрації в областях та м. Києві.

      Інформація про реквізити бюджетних рахунків для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) оприлюднена на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України в рубриці «Бюджетні рахунки» (http://sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki).

 

Державна податкова інспекція у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області

       Доброго дня. Дякуємо за запитання

      Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 265), реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок.

      Разом з тим, згідно із п. 15 ст.3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо)при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023). Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

      Таким чином, фізична особа – підприємець - платник єдиного податку зобов’язаний надати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передавання прав власності на них від продавця до покупця.

      У разі, невидачі на вимогу покупця товарів (послуг) відповідного документу фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок, притягаються до відповідальності, передбаченої Законом № 1023.

Державна податкова інспекція у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області

Доброго дня. Дякуємо за запитання

      Відповідно до пп.2 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ.

      Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку четвертої та шостої груп датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

      Для платника єдиного податку четвертої та шостої груп датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ (п.292.6 ст.292 ПКУ).

      До складу доходу, визначеного ст.292 ПКУ, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів (пп.3 п.292.11 ст.292 ПКУ).

      Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 ст.135 ПКУ та інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ (п.135.1 ст.135 ПКУ).

       Згідно з пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПКУ до інших доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із ПКУ мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені п.151.1 ст.151 ПКУ.  

      У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

      При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

      Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

      Таким чином, поворотна фінансова допомога, яка отримана юридичною особою - платником єдиного податку в період перебування її на загальній системі оподаткування, не включається до доходу платника єдиного податку.

Державна податкова інспекція у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області

       Доброго дня. Дякуємо за запитання

      Відповідно до п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки, встановлені п.293.3-293.5 с.293 ПКУ, застосовується з урахуванням таких особливостей:

      1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у п.291.4 ст.291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої або п’ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

       Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

      Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

      2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п.291.4 ст.291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п’ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

      Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

      Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

      3) платники єдиного податку третьої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п.291.4 ст.291 ПКУ, у наступному податковому (звітному) кварталі за поданою ними заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку п’ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

      Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

      Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

      Платники єдиного податку п’ятої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п.291.4 ст.291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов’язані у порядку, встановленому гл.1 р.XIV ПКУ, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.

Державна податкова інспекція у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області

Доброго дня. Дякуємо за запитання

      Виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону України від 18 січня 2011 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, встановлено умови надання, тривалість та розміри виплат.

      Ст. 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем.

      Згідно ст. 4 і ст. 6 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.  

       Види матеріального забезпечення наведено у ст. 34 Закон № 2240, до яких відноситься: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (ст.ст. 35, 37 Закону).

      Відповідно до ст. 35 Закону № 2240 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених указаною статтею.

       Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.  

      Враховуючи наведене, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати.

Державна податкова інспекція у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області

Доброго дня. Дякуємо за запитання.

      Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються кошти, отримані на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

      Пунктом 170.9 ст. 170 ПКУ передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

      Витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платниками податку або є членами керівних органів таких платників податків, враховуються у складі витрат у порядку, встановленому пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПКУ.

      Так, при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

      Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

      До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

      Сума витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального оподатковуваного доходу, тобто не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, розраховується згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція).

      Зазначена Інструкція є обов’язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів.

      Інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

      Оскільки тільки положення Інструкції містять поняття автомобільного транспорту загального користування, то при вирішення питання щодо оподаткування суми відшкодованих витрат на таксі, понесені найманим працівником під час відрядження в межах території України, слід користуватися Інструкцією.  

      Відповідно до п. 6 розділу ІІ Інструкції відрядженому працівникові в межах території України відшкодовуються витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

      Згідно із п. 9 розділу ІІІ Інструкції витрати за користування таксі або оренду автотранспорту під час відрядження за кордоном можуть бути відшкодовані платнику податку лише з дозволу керівника підприємства (згідно з підтвердними документами).

      Після повернення з відрядження працівник зобов’язаний надати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

      Враховуючи те, що витрати на таксі, які були понесені найманим працівником під час відрядження як в межах території України так і за кордоном, не підлягають обов’язковому відшкодуванню, але за рішенням керівника юридичної особи дані витрати були відшкодовані працівнику, то сума таких витрат буде вважатись додатковим благом відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, та включатися до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.  

      Оподаткування додаткового блага здійснюється за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15% та/або 17%).

Державна податкова інспекція у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області