Налоговая справка ГФС
Ірина 15-05-2014 16:16
Яка площа оподатковується податком на нерухоме майно, вся загальна чи житлова?
Інтернет-конференція
Відповідно до п.п. 265.3.1 п. 265.3 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності ФО, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно (п.п. 265.3.2 п. 265.3 ст.265 ПКУ).
Згідно п.п. 265.3.3 п. 265.3 ст. 265 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності ЮО, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
У разі наявності у платника податку – ФО більше одного об’єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об’єктів з урахуванням норм п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 (п.п. 265.3.4 п. 265.3 ст. 265 ПКУ).
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п.п. 265.3.1 п. 265.3 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності ФО, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно (п.п. 265.3.2 п. 265.3 ст.265 ПКУ).
Згідно п.п. 265.3.3 п. 265.3 ст. 265 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності ЮО, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
У разі наявності у платника податку – ФО більше одного об’єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об’єктів з урахуванням норм п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 (п.п. 265.3.4 п. 265.3 ст. 265 ПКУ).
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Мартинюк Руслан 15-05-2014 16:11
За якими ставками у 2014 році оподатковується нерухомість?
Інтернет-конференція
Відповідно до п.п. 265.5.1 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно п.п. 265.5.2 п. 265.5 ст. 265 ПКУ ставки податку для ФО встановлюються в таких розмірах:
а) не більше 1 відс. - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів;
б) 2,7 відс. - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів;
в) 1 відс. - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв. метрів;
г) 2,7 відс. - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв. метрів.
Підпунктом 265.5.3 п. 265.5 ст. 265 ПКУ визначено ставки податку для ЮО:
а) 1 відс. - для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів;
б) 2,7 відс. - для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п.п. 265.5.1 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно п.п. 265.5.2 п. 265.5 ст. 265 ПКУ ставки податку для ФО встановлюються в таких розмірах:
а) не більше 1 відс. - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів;
б) 2,7 відс. - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів;
в) 1 відс. - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв. метрів;
г) 2,7 відс. - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв. метрів.
Підпунктом 265.5.3 п. 265.5 ст. 265 ПКУ визначено ставки податку для ЮО:
а) 1 відс. - для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів;
б) 2,7 відс. - для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Любомир 15-05-2014 16:5
Я маю у власності і садовий і дачний будинки. Як оподатковуватимуться податком на нерухомість кілька таких будиночків?
Інтернет-конференція
Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є ФОі та ЮО, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Згідно з п.п. 265.2.1 п. 265.2 ст. 265 ПКУ об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПКУ визначено, що об’єкти житлової нерухомості, які не є об’єктами оподаткування, зокрема, садові або дачні будинки не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за умови, що у власності платника є не більше одного такого об’єкта нерухомості.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування, які перебувають у власності ФО, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості (п.п. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 265.7.2 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Платники податку - ФО мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, щодо: об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку (п.п. 265.7.3 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Таким чином, платник податку, за наявності кількох об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, має право до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) надати до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) письмове звернення (заяву) про вибір одного з об’єктів житлової нерухомості (садового або дачного), який за його власним бажанням не буде об’єктом оподаткування.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є ФОі та ЮО, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Згідно з п.п. 265.2.1 п. 265.2 ст. 265 ПКУ об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПКУ визначено, що об’єкти житлової нерухомості, які не є об’єктами оподаткування, зокрема, садові або дачні будинки не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за умови, що у власності платника є не більше одного такого об’єкта нерухомості.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування, які перебувають у власності ФО, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості (п.п. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 265.7.2 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Платники податку - ФО мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, щодо: об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку (п.п. 265.7.3 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Таким чином, платник податку, за наявності кількох об’єктів оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, має право до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) надати до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) письмове звернення (заяву) про вибір одного з об’єктів житлової нерухомості (садового або дачного), який за його власним бажанням не буде об’єктом оподаткування.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Максим 15-05-2014 15:7
А є нерухоме майно, яке не оподатковується?
Інтернет-конференція
Відповідно до пп.265.2.2 п.265.2 ст.265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);
б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в т.ч. їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;
ґ) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;
д) гуртожитки;
е) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до пп.265.2.2 п.265.2 ст.265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);
б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в т.ч. їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;
ґ) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;
д) гуртожитки;
е) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Неміровська Л.Д. 15-05-2014 15:4
Доброго дня! У мене є приватизована кімната в гуртожитку. Скажіть, чи оподатковується податком на нерухоме майно моя кімната та чи є пільги по цьому податку?
Інтернет-конференція
Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 року № 5464-Х зі змінами та доповненнями, гуртожитки є спеціально збудованими або переобладнаними для цього житловими будинками, які призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також громадян у період роботи чи навчання.
Згідно з п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) гуртожитки не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 1 ст. 2 Закону України від 19 червня 1992року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2482) визначено, що до об’єктів приватизації належать, зокрема, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції).
Власник приватизованого житла має право розпорядитися кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом (ст. 12 Закону № 2482).
Відповідно до п. 265.4 ст. 265 ПКУ для квартири/квартир передбачено пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта житлової нерухомості, а саме:
база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується незалежно від кількості квартири/квартир - на 120 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Пільги із сплати податку не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).
Отже, приватизована кімната в гуртожитку є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. База оподаткування зменшується незалежно від кількості квартири/квартир, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку - на 120 кв. метрів, якщо власник не використовує дане майно з метою одержання доходів (здавання в оренду, лізинг, використовування у підприємницькій діяльності).
Дякуємо за запитання!
Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України від 30 червня 1983 року № 5464-Х зі змінами та доповненнями, гуртожитки є спеціально збудованими або переобладнаними для цього житловими будинками, які призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також громадян у період роботи чи навчання.
Згідно з п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) гуртожитки не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 1 ст. 2 Закону України від 19 червня 1992року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 2482) визначено, що до об’єктів приватизації належать, зокрема, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції).
Власник приватизованого житла має право розпорядитися кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом (ст. 12 Закону № 2482).
Відповідно до п. 265.4 ст. 265 ПКУ для квартири/квартир передбачено пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта житлової нерухомості, а саме:
база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується незалежно від кількості квартири/квартир - на 120 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Пільги із сплати податку не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).
Отже, приватизована кімната в гуртожитку є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. База оподаткування зменшується незалежно від кількості квартири/квартир, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку - на 120 кв. метрів, якщо власник не використовує дане майно з метою одержання доходів (здавання в оренду, лізинг, використовування у підприємницькій діяльності).
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Терещенко Олег Корсунь 15-05-2014 14:59
Підскажіть, яка нерухомість вважається об’єктом житлової нерухомості?
Інтернет-конференція
Згідно з пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;
б) житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
в) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
г) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
ґ) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
е) садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
є) дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
Дякуємо за запитання!
Згідно з пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об’єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості;
б) житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
в) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
г) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
ґ) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
е) садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
є) дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Горбань Олена Валеріївна 15-05-2014 14:56
Ми придбали квартиру в якій члени сім’ї є співвласники житлової нерухомості, і, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі. Яким чином потрібно повідомити податкову про визначеного за їх згодою платника податку?
Інтернет-конференція
Відповідно до п.п. 265.2.1 п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із ст. 355 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – Цивільний кодекс) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ст. 368 Цивільного кодексу).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (ст. 369 Цивільного кодексу).
Підпунктом 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ визначено платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема:
якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості (п.п. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 265.7.1 п. 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 265.7.2 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. (п.п. 265.7.3 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Таким чином, ФО співвласники житлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомити орган доходів і зборів про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п.п. 265.2.1 п. 265.2 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із ст. 355 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – Цивільний кодекс) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ст. 368 Цивільного кодексу).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (ст. 369 Цивільного кодексу).
Підпунктом 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ визначено платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема:
якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості (п.п. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 265.7.1 п. 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 265.7.2 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. (п.п. 265.7.3 п. 265.7 ст. 265 ПКУ).
Таким чином, ФО співвласники житлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомити орган доходів і зборів про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
ТОВ Міраж 15-05-2014 14:51
У юридичної особи є відокремлений підрозділ, який є власником житлової нерухомості. Кому потрібно сплвчувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
Інтернет-конференція
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, зокрема, юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Нерезиденти – це, зокрема іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України (пп.14.1.122 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Згідно з ст.1 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями, відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Статтею 95 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ), визначені найбільш поширені форми відокремлених підрозділів.
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (п.1 ст.95 ЦКУ).
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (п.2 ст.95 ЦКУ).
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (п.3 ст.95 ЦКУ).
Статтею 18 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями визначено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним та фізичним особам.
Отже, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є власники об’єктів житлової нерухомості – юридичні особи, які створені, зареєстровані та здійснюють діяльність відповідно до законодавства України, у тому числі нерезиденти (філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України), які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, зокрема, юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Нерезиденти – це, зокрема іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України (пп.14.1.122 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Згідно з ст.1 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями, відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Статтею 95 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ), визначені найбільш поширені форми відокремлених підрозділів.
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (п.1 ст.95 ЦКУ).
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (п.2 ст.95 ЦКУ).
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (п.3 ст.95 ЦКУ).
Статтею 18 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями визначено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним та фізичним особам.
Отже, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є власники об’єктів житлової нерухомості – юридичні особи, які створені, зареєстровані та здійснюють діяльність відповідно до законодавства України, у тому числі нерезиденти (філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України), які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Макєєнко Ніна 15-05-2014 14:43
Доброго дня! Я чула, що змінилось законодавстіво по нерухомому майну, а що саме?
Інтернет-конференція
Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні”, внесено зміни до статті 265 “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” Податкового кодексу, які набрали чинності з 01.04.2014.
Відповідно до Закону у статті 265 Податкового кодексу слова “житлова площа” замінено словами “загальна площа” у відповідному відмінку, в результаті чого змінилася база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як для юридичних, так і фізичних осіб - власників об’єктів житлової нерухомості.
Дякуємо за запитання!
Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні”, внесено зміни до статті 265 “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” Податкового кодексу, які набрали чинності з 01.04.2014.
Відповідно до Закону у статті 265 Податкового кодексу слова “житлова площа” замінено словами “загальна площа” у відповідному відмінку, в результаті чого змінилася база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як для юридичних, так і фізичних осіб - власників об’єктів житлової нерухомості.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Олександра Сич 15-05-2014 11:25
Яка ставка ЄСВ для платників єдиного податку (2 група) на 2014 рік.
Також цікавлять реквізити для сплати ЄСВ ти ЄП.
Доброго дня! Ставка єдиного соціального внеску для платників єдиного податку (2 групи) на 2014 рік становить 34,7% від мінімальної заробітної плати, а розмір ЄВ становить 422,65 грн.
Щодо реквізитів для сплати ЄСВ та ЄП, то Вам необхідно звернутися до державної податкової інспекції за місцем Вашого обліку, оскільки у кожного району свої бюджетні рахунки. У іншому разі, просимо уточнити в якій ДПІ Ви перебуваєте на обліку, для того щоб ми змогли надати Вам необхідну інформацію.
Дякуємо за запитання!
Щодо реквізитів для сплати ЄСВ та ЄП, то Вам необхідно звернутися до державної податкової інспекції за місцем Вашого обліку, оскільки у кожного району свої бюджетні рахунки. У іншому разі, просимо уточнити в якій ДПІ Ви перебуваєте на обліку, для того щоб ми змогли надати Вам необхідну інформацію.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Ірина 14-05-2014 16:59
Добрий день. Я приватний підприємець заключив угоду на оренду з юридичною особою. За оренду вніс кошти на рахунок Оредодавця через банк більше 10 тис. грн. в один день . Питання : Чи може до мене підприємця бути примінений штраф згідно ст. 163-15 , і який штраф буде до Орендодавця? І який строк давності на такі адмінштрафи?
Добрый день, Ирина.
Вопрос о том, может ли предприниматель рассчитаться наличными в сумме, превышающей 10 тыс. грн. в день, с одним субъектом хозяйствования, существует ровно столько, сколько предусмотрены ограничения по наличным расчетам.
Такие ограничения действуют более 8 лет. А все потому, что п. 2.2 и 2.3 р. 2 Положения о ведении кассовых операций в национальной валюте Украины, утвержденного постановлением правления НБУ от 15.12.2004 г. № 637 (далее – Положение № 637), установлено, что предприятия (предприниматели) с другими предприятиями (предпринимателями) и физическими лицами осуществляют расчеты наличными через кассу. Причем сумма наличных расчетов в течение дня одного предприятия (предпринимателя) с другим предприятием (предпринимателем) ограничена. Размер такого ограничения определен постановлением правления НБУ от 09.02.2005 г. № 32 и составляет 10 000 грн. Платежных документов для расчетов с одним субъектом хозяйствования в течение дня может быть оформлено несколько, но общая сумма не должна превышать 10 тыс. грн. Количество таких субъектов хозяйствования не ограничено. Если предполагаемая сумма расчетов превышает 10 000 грн., осуществлять расчеты необходимо в безналичной форме.
Для субъектов хозяйствования нормами действующего законодательства установлены штрафные санкции за нарушение наличных расчетов. Следует отметить, что нарушением считается именно превышение предельной суммы при расчетах с одним получателем этих денег. А нарушителем является тот субъект хозяйствования, который уплатил сумму, превышающую 10 тыс. грн. Штрафные санкции за такое нарушение установлены Указом Президента Украины от 12.06.95 г. № 436/95. Их размер определяется расчетным путем: сумма превышения 10 тыс. грн. прибавляется одноразово в день осуществления такой операции к фактическому остатку наличности в кассе в этот день и сравнивается с установленным лимитом. Если полученная сумма больше установленного лимита, применяется финансовая санкция в двукратном размере сумм выявленной сверхлимитной наличности.
К предпринимателям такая санкция не применяется, поскольку в п. 2.7 р. 2 Положения № 637 указано, что для них лимит кассы не устанавливается. А значит, нельзя определить сумму сверхлимитной наличности. Поэтому предприниматели очень часто не соблюдают требования Положения № 637.
С 1 января 2013 года к имеющемуся наказанию добавилось еще одно, а именно: Кодекс Украины об административных правонарушениях дополнен новой статьей 16315, которая действует с 1 января 2013 года. Эта статья устанавливает административную ответственность за нарушение порядка проведения наличных расчетов. Звучит она так: “нарушение порядка проведения наличных расчетов за товары (услуги), в том числе превышение предельных сумм расчетов наличностью, несоблюдение установленных законодательством требований по обеспечению возможности расчетов за товары (услуги) с использованием электронных платежных средств – влечет за собой наложение штрафа на физическое лицо – предпринимателя, должностных лиц юридического лица от ста до двухсот не облагаемых налогом минимумов доходов граждан”.
За повторное в течение года нарушение размер штрафа составляет от 500 до 1 000 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан.
Согласно ст. 2342 КУоАП налагают штраф за такое нарушение налоговые органы.
Следовательно, к предпринимателям начиная с 1 января 2013 года может быть применен административный штраф, если при расчетах наличными будет превышена сумма в 10 тыс. грн.
При этом не имеет значения, насколько превышена сумма. При выявлении факта превышения во время налоговой проверки нужно готовиться к штрафу, минимальная сумма которого составляет 1 700 грн.
Обращаем внимание, что уплата наличными через кассу банка непосредственно на расчетный счет субъекта хозяйствования также не спасет предпринимателя от штрафа, так как согласно п. 2.5 р. 2 Положения № 637 наличные расчеты через кассу банка для дальнейшего перечисления на счета других предприятий (предпринимателей) для плательщика этих средств считаются наличными, а для получателя – безналичными. То есть и в этом случае предприниматель, уплачивающий денежные средства, является нарушителем.
Спасибо за вопрос.
Вопрос о том, может ли предприниматель рассчитаться наличными в сумме, превышающей 10 тыс. грн. в день, с одним субъектом хозяйствования, существует ровно столько, сколько предусмотрены ограничения по наличным расчетам.
Такие ограничения действуют более 8 лет. А все потому, что п. 2.2 и 2.3 р. 2 Положения о ведении кассовых операций в национальной валюте Украины, утвержденного постановлением правления НБУ от 15.12.2004 г. № 637 (далее – Положение № 637), установлено, что предприятия (предприниматели) с другими предприятиями (предпринимателями) и физическими лицами осуществляют расчеты наличными через кассу. Причем сумма наличных расчетов в течение дня одного предприятия (предпринимателя) с другим предприятием (предпринимателем) ограничена. Размер такого ограничения определен постановлением правления НБУ от 09.02.2005 г. № 32 и составляет 10 000 грн. Платежных документов для расчетов с одним субъектом хозяйствования в течение дня может быть оформлено несколько, но общая сумма не должна превышать 10 тыс. грн. Количество таких субъектов хозяйствования не ограничено. Если предполагаемая сумма расчетов превышает 10 000 грн., осуществлять расчеты необходимо в безналичной форме.
Для субъектов хозяйствования нормами действующего законодательства установлены штрафные санкции за нарушение наличных расчетов. Следует отметить, что нарушением считается именно превышение предельной суммы при расчетах с одним получателем этих денег. А нарушителем является тот субъект хозяйствования, который уплатил сумму, превышающую 10 тыс. грн. Штрафные санкции за такое нарушение установлены Указом Президента Украины от 12.06.95 г. № 436/95. Их размер определяется расчетным путем: сумма превышения 10 тыс. грн. прибавляется одноразово в день осуществления такой операции к фактическому остатку наличности в кассе в этот день и сравнивается с установленным лимитом. Если полученная сумма больше установленного лимита, применяется финансовая санкция в двукратном размере сумм выявленной сверхлимитной наличности.
К предпринимателям такая санкция не применяется, поскольку в п. 2.7 р. 2 Положения № 637 указано, что для них лимит кассы не устанавливается. А значит, нельзя определить сумму сверхлимитной наличности. Поэтому предприниматели очень часто не соблюдают требования Положения № 637.
С 1 января 2013 года к имеющемуся наказанию добавилось еще одно, а именно: Кодекс Украины об административных правонарушениях дополнен новой статьей 16315, которая действует с 1 января 2013 года. Эта статья устанавливает административную ответственность за нарушение порядка проведения наличных расчетов. Звучит она так: “нарушение порядка проведения наличных расчетов за товары (услуги), в том числе превышение предельных сумм расчетов наличностью, несоблюдение установленных законодательством требований по обеспечению возможности расчетов за товары (услуги) с использованием электронных платежных средств – влечет за собой наложение штрафа на физическое лицо – предпринимателя, должностных лиц юридического лица от ста до двухсот не облагаемых налогом минимумов доходов граждан”.
За повторное в течение года нарушение размер штрафа составляет от 500 до 1 000 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан.
Согласно ст. 2342 КУоАП налагают штраф за такое нарушение налоговые органы.
Следовательно, к предпринимателям начиная с 1 января 2013 года может быть применен административный штраф, если при расчетах наличными будет превышена сумма в 10 тыс. грн.
При этом не имеет значения, насколько превышена сумма. При выявлении факта превышения во время налоговой проверки нужно готовиться к штрафу, минимальная сумма которого составляет 1 700 грн.
Обращаем внимание, что уплата наличными через кассу банка непосредственно на расчетный счет субъекта хозяйствования также не спасет предпринимателя от штрафа, так как согласно п. 2.5 р. 2 Положения № 637 наличные расчеты через кассу банка для дальнейшего перечисления на счета других предприятий (предпринимателей) для плательщика этих средств считаются наличными, а для получателя – безналичными. То есть и в этом случае предприниматель, уплачивающий денежные средства, является нарушителем.
Спасибо за вопрос.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Ольга 15-05-2014 16:18
Відповідно до п.п. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надаються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пунктом 63.3 ст. 63 ПКУ визначено, що платники податків з метою проведення податкового контролю підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
У Свідоцтві платника єдиного податку згідно з п. 299.11 ст. 299 ПКУ та п. 1 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, вказується, зокрема, місце провадження господарської діяльності.
Тобто, пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовується до житлової нерухомості, яка зазначена в Свідоцтві фізичної особи - платника єдиного податку, якщо видом діяльності фізичної особи – підприємця згідно Національного класифікатора України ДК 009:2010 є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна в т.ч. житлової нерухомості.
Разом з тим,якщо фізичні особи фактично здійснюють діяльність за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) та є власниками об’єктів житлової нерухомості, про що зазначається в графі ”Місце здійснення підприємницької діяльності” Свідоцтва платника єдиного податку, а для платників на загальній системі оподаткування – у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, то при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на такі об’єкти житлової нерухомості пільга не застосовується.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області