Налоговая справка ГФС
Світлана 06-09-2013 9:54
Якщо податкова накладна, яка підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не зареєстрована в установлені строки, які штрафні санкції?
Шановна пані Світлана!
Згідно з п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення Реєстру встановлюються відповідно до вимог р.II ПКУ.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді.
Форма та Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 за №201/22733 (далі – Порядок №1340).
Відповідно до п.3 Порядку №1340 Реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.
Усі графи Реєстру, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.
Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді. Копії записів у Реєстрах подаються за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі.
Особа, яка реєструється як платник податку з іншого дня ніж перший день календарного місяця і першим звітним (податковим) періодом якого є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця, має надати контролюючому органу служби окремо копії записів у Реєстрах за місяць, в якому відбулась реєстрація платником податку, та окремо за місяць, що настає за місяцем реєстрації.
Невиконання вимог щодо ведення Реєстру призведе до застосування адміністративного штрафу до платника податку згідно із ст.163 прим.1 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року №8073-X із змінами та доповненнями, якою передбачено, що відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені ч. першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення Реєстру встановлюються відповідно до вимог р.II ПКУ.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді.
Форма та Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 за №201/22733 (далі – Порядок №1340).
Відповідно до п.3 Порядку №1340 Реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.
Усі графи Реєстру, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.
Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді. Копії записів у Реєстрах подаються за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі.
Особа, яка реєструється як платник податку з іншого дня ніж перший день календарного місяця і першим звітним (податковим) періодом якого є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця, має надати контролюючому органу служби окремо копії записів у Реєстрах за місяць, в якому відбулась реєстрація платником податку, та окремо за місяць, що настає за місяцем реєстрації.
Невиконання вимог щодо ведення Реєстру призведе до застосування адміністративного штрафу до платника податку згідно із ст.163 прим.1 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року №8073-X із змінами та доповненнями, якою передбачено, що відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені ч. першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Антоненко Світлана Миколаївна, приватний підприємець 06-09-2013 8:41
Доброго дня! Я зареєстрована як приватний підприємець на спрощеній системі оподаткування. Займаюсь вирощуванням і продажем посадкового матеріалу декоративних рослин. Обсяги виробництва невеликі, робота сезонна (взимку не працюю). Чи можна якимось чином брати податкову відпустку більше, ніж на 1 місяць на рік? Дійсно, важко в період простою сплачувати податок і єдиний соціальрний внесок. Дякую!
Шановна Світлана Миколаївна!
Відповідно до пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абз. першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п.291.4 ст.291 ПКУ.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл.1 р.XIV ПКУ.
При цьому якщо суб’єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (пп.298.2.1 п.298.2 ст.298 ПКУ).
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до гл.1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності»), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (пп.298.2.2 п.298.2 ст.298 ПКУ).
Відповідно до пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абз. першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п.291.4 ст.291 ПКУ.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених гл.1 р.XIV ПКУ.
При цьому якщо суб’єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (пп.298.2.1 п.298.2 ст.298 ПКУ).
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до гл.1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності»), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (пп.298.2.2 п.298.2 ст.298 ПКУ).
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Тамара 05-09-2013 12:15
НУЖНО ЛИ НАЧИСЛЯТЬ НДС ЕСЛИ СВЕДЕТЕЛЬСТВО НДС АНУЛИРОВАНО , НА ОСТАТОК ОФ
Шановна пані Тамара! Відповідно до п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Необоротні активи - матеріальні та нематеріальні ресурси, які закріплюються за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління і забезпечують провадження його основної діяльності та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік.
Необоротні активи - матеріальні та нематеріальні ресурси, які закріплюються за підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління і забезпечують провадження його основної діяльності та строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Мая 05-09-2013 12:1
Доброго дня, підкажіть будь-ласка: ФО здає в оренду приміщення в місті ЮО, яка виступає податковим агентом ФО та зареєстрована в області. Куди має сплачуватись податок з оренди в місто чи в область? Підкажіть де в законодавстві це зазначено?дякую
Шановна пані Мая!
Податок на доходи фізичних осіб підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) в різних регіонах України, в яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб’єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів.
Підпунктом 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) передбачено, що поняття „відокремлені підрозділи” для Розділу IV ПКУ вживається у значені, визначеному Господарським кодексом України (далі – ПКУ).
Згідно з п. 1 ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому зазначені суб’єкти мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Статтею ст. 64 ГКУ визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, встановленому статутом підприємства або іншими установчими документами.
При цьому підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Водночас при створенні підприємством філії, представництва, відділення та інших відокремлених підрозділів питання про розміщення таких підрозділів підприємства необхідно погоджувати з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачено ст.168 відповідно до якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст.64 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Підпунктом 168.4.3 п.168.4 ст.168 ПКУ передбачено, що суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (пп.168.4.4 п.168.4 ст.168 ПКУ).
Згідно із п. 63.3 ст.63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 „Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі-Наказ).
Так, п.п. 7.1 п. 7 Наказу визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то він зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному органі державної податкової служби.
Враховуючи вищевикладене, податок на доходи фізичних осіб підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) в різних регіонах України, в яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання.
Податок на доходи фізичних осіб підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) в різних регіонах України, в яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб’єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів.
Підпунктом 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) передбачено, що поняття „відокремлені підрозділи” для Розділу IV ПКУ вживається у значені, визначеному Господарським кодексом України (далі – ПКУ).
Згідно з п. 1 ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому зазначені суб’єкти мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Статтею ст. 64 ГКУ визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, встановленому статутом підприємства або іншими установчими документами.
При цьому підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Водночас при створенні підприємством філії, представництва, відділення та інших відокремлених підрозділів питання про розміщення таких підрозділів підприємства необхідно погоджувати з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачено ст.168 відповідно до якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст.64 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Підпунктом 168.4.3 п.168.4 ст.168 ПКУ передбачено, що суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (пп.168.4.4 п.168.4 ст.168 ПКУ).
Згідно із п. 63.3 ст.63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 „Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі-Наказ).
Так, п.п. 7.1 п. 7 Наказу визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то він зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному органі державної податкової служби.
Враховуючи вищевикладене, податок на доходи фізичних осіб підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) в різних регіонах України, в яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Елена 05-09-2013 9:51
Здравствуйте!Планирую получать небольшой доход от продажи электронных товаров и акссесуаров под заказ в Интернете. Я активный участник форумов.Сайта и Интернет-магазина у меня нет. Могу ли я оформить ЧП единый налог 2-я группа (по-моему есть вид деятельности - торговля вне магазина через Интернет), не имея офиса, работая дома? Подскажите каков размер единого налога, если возможно будет оформить ЧП таким образом? Спасибо.
Шановна пані Олена!
Згідно з пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.
Відповідно до пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють:
діяльність з організації, проведення азартних ігор;
обмін іноземної валюти;
виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України ”Про страхування”, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ;
діяльність з управління підприємствами;
діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
Також не можуть бути платниками єдиного податку:
фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту (пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
страхові (перестрахові) брокери (пп. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
фізичні особи – нерезиденти (пп. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.2 ст. 293 ПКУ передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із п. 293.6 ст. 293 ПКУ у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.
Відповідно до п. 293.7 ст.293 ПКУ у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп, які здійснюють кілька видів господарської діяльності, застосовують максимальний розмір ставки єдиного податку, який встановлений для обраних видів діяльності.
Крім того, якщо фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку здійснюють діяльність на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради, то ставка єдиного податку буде становити максимальний розмір, який передбачений пп. 1 та пп. 2 п. 293.2 ст. 293 ПКУ, тобто для платників єдиного податку першої групи максимальний розмір становить 10 відсотків від мінімальної заробітної плати, а для платників єдиного податку другої групи – 20 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Згідно з пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.
Відповідно до пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють:
діяльність з організації, проведення азартних ігор;
обмін іноземної валюти;
виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України ”Про страхування”, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ;
діяльність з управління підприємствами;
діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
Також не можуть бути платниками єдиного податку:
фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту (пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
страхові (перестрахові) брокери (пп. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
фізичні особи – нерезиденти (пп. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.2 ст. 293 ПКУ передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із п. 293.6 ст. 293 ПКУ у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.
Відповідно до п. 293.7 ст.293 ПКУ у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп, які здійснюють кілька видів господарської діяльності, застосовують максимальний розмір ставки єдиного податку, який встановлений для обраних видів діяльності.
Крім того, якщо фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку здійснюють діяльність на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради, то ставка єдиного податку буде становити максимальний розмір, який передбачений пп. 1 та пп. 2 п. 293.2 ст. 293 ПКУ, тобто для платників єдиного податку першої групи максимальний розмір становить 10 відсотків від мінімальної заробітної плати, а для платників єдиного податку другої групи – 20 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Наталія 04-09-2013 18:0
Доброго дня, я б Вас попросила вислати но мою електронну адресу мій присвоєний ідентифікаційний номер на Бобошко Наталія Сергіївна, 13.07.1997 року народження, так як я переїхала проживати в іншу область. Дкже буду Вам вдячна.
Відповідно до п.70.9 ст.70 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями та п.10 р.VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1147 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.11.2012 № 2007/22319 (далі – Положення), за зверненням фізичної особи, її законного представника або уповноваженої особи контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, за формою, наведеною у додатку 2 до Положення. У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки – платника податків.
На звороті документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, друкується інформація (текст повідомлення) про права та обов’язки фізичної особи – платника податків та мету збору персональних даних у Державному реєстрі – платників податків (додаток 1 до Положення).
Пунктом 11 р.VII Положення передбачено, що для отримання документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, фізична особа пред’являє паспортний документ, який містить прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження, місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
Працівник органу державної податкової служби перед видачею документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, зобов’язаний пересвідчитися, що в паспорті громадянина України відсутня відмітка про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта або таку відмітку скасовано (анульовано). Якщо фізична особа має у своєму паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, вважається недійсним.
Тобто, в разі втрати (зіпсування) документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі, фізичній особі, з метою отримання такого документа необхідно звернутися до органу ДПС за місцем проживання або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування та пред’явити паспортний документ, який містить прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження, місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
Також, за бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, може бути виданий законному представнику чи уповноваженій особі за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на видачу такого документа.
Фізичні особи - громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, отримання доходів, місцезнаходження іншого об’єкта оподаткування, можуть звернутися за отриманням копії документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, до будь-якої державної податкової інспекції.
На звороті документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, друкується інформація (текст повідомлення) про права та обов’язки фізичної особи – платника податків та мету збору персональних даних у Державному реєстрі – платників податків (додаток 1 до Положення).
Пунктом 11 р.VII Положення передбачено, що для отримання документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, фізична особа пред’являє паспортний документ, який містить прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження, місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
Працівник органу державної податкової служби перед видачею документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, зобов’язаний пересвідчитися, що в паспорті громадянина України відсутня відмітка про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта або таку відмітку скасовано (анульовано). Якщо фізична особа має у своєму паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, вважається недійсним.
Тобто, в разі втрати (зіпсування) документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі, фізичній особі, з метою отримання такого документа необхідно звернутися до органу ДПС за місцем проживання або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування та пред’явити паспортний документ, який містить прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження, місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
Також, за бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, може бути виданий законному представнику чи уповноваженій особі за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на видачу такого документа.
Фізичні особи - громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, отримання доходів, місцезнаходження іншого об’єкта оподаткування, можуть звернутися за отриманням копії документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, до будь-якої державної податкової інспекції.
Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Микола 04-09-2013 17:49
Доброго дня! Я платник єдиного податку на другій групі і займаюся роздрібною торгівлею. Товар закуповується у інших платників єдиного податку на ринках міст України (Одеса, Київ), а документів на придбання товарів мені не надають. Прошу надати відповідь чи порушую я податкове законодавство, якщо я веду тільки книгу обліку доходів, а документів на придбання (походження) товарів у мене нема. Дякую.
Доброго дня. Платники єдиного податку на другій групі зобов'язані вести книгу форми 10.
Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Людмила 04-09-2013 16:41
Чи можна використовувати КВЄД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» та, перебуваючи на 2 групі єдиного податку, укласти договір з юридичною особою 3 групи
Уточніть ваше запитання. Згідно з пп. 3 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Инна 04-09-2013 15:33
Добрый день! У меня такой вопрос:мы плательщики единого налога, занимаемся грузоперевозками, во втором квартале 2013г. пропустили, не провели в декларации доход грузоперевозки, можно ли сейчас и каким образом этот доход внести в декларацию и какой будет штраф?
З даним запитанням зверніться до Міністерстава доходів і зборів за місцем вашої реєстрації.
Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Наталья 04-09-2013 12:53
У Частного предприятия (4 группа, единый налог 5%), г. Киев есть дочерние предприятия по Украине, которые также являются плательщиками единого налога 5%.
Собственник дочерних предприятий – юридическое лицо, материнская компания (Частное предприятие) . По решению собственника, дочерние предприятия перечисляют один (два) раза в год прибыль на счет материнской компании.
Должна ли материнская компании при получении прибыли от своих дочерних предприятий платить Единый налог 5%?
З даним запитанням зверніться до Міністерства доходів і зборів за місцем вашої реєстрації.
Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Галина Сергеевна 04-09-2013 0:4
Здравствуйте. Хочу открыть интернет-магазин, имея розничный магазин. Будет ли являться розничный магазин офисом-представительством? или надо будет снимать отдельное помещение под офис для интернет-магазина. Заранее спасибо!
З даним запитання зверніться до Міністерстава доходів і зборів за місцем вашої реєстрації.
Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Елена 06-09-2013 10:9
Відповідно до п.1 р.І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340, затвердженим в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 за №201/22733 ( далі – Порядок), виправлення помилки в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (далі - Реєстр) здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.
Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.
Пунктом 2 р.V Порядку визначено, що при виправленні помилки методом «сторно» до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком «–»та правильний запис із знаком «+».
Метод «сторно» здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком «+» чи «-«. При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера «У» (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку «З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період» Реєстру.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області