Налоговая справка ГФС
Богдан 18-07-2014 7:13
Добрий день! Я задавав питання чи можна вести торгівлю коли не погоджено графік роботи в сільській раді, але всі інші документи є(ліцензіїї,торговий патент). Дія торговогл патенту і ліцензіїї з18.07.2014 а виконком сільради 29.07.2014р.
Добрий день! Із суті Вашого запитання Вас турбує не погоджений графік роботи в сільській раді? Погодження графіку роботи не відноститься до компетенції органів Міндоходів. Однак, якщо у Вас є лііцензії та торговий патент то Ви маєте повне право здійснювати свою діяльність.
Головне управління ДФС у Черкаській області
Анатолій Біла Церква 17-07-2014 17:39
Скажіть чи потрібно отримувати окремі ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами напоями СГ, який має магазин та кафе, що знаходяться в одній будівлі?
Інтернет-конференція
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №481) місце торгівлі - місце реалізації товарів в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі визначено як споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.
Магазини – це об’єкти роздрібної торгівлі, що займають окреме приміщення або будівлю і мають торговельний зал для покупців; кіоски, палатки займають окреме приміщення, але не мають торговельного залу для покупців.
Якщо підприємство займає декілька відокремлених приміщень в одній будівлі, навіть різних за типом (магазин, ресторан, кафе, буфет тощо), то всі ці приміщення враховуються як одна структурна одиниця.
Роздрібна торгівля тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ст. 15 Закону №481).
Згідно з п. 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N493 зі змінами та доповненнями, на лицьовому боці ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається місце торгівлі, адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання тютюнових виробів.
Враховуючи викладене, суб’єкту господарювання необхідно придбавати одну ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, оскільки магазин та кафетерій (буфет, ресторан тощо), що знаходяться в одній будівлі, вважаються одним місцем торгівлі.
Крім того, всі місця зберігання тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі, суб’єкту господарювання необхідно внести до Єдиного реєстру місць зберігання та отримати відповідні довідки про внесення таких місць зберігання до Єдиного реєстру (ст. 5 Закону №481).
Дякуємо за запитання!
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №481) місце торгівлі - місце реалізації товарів в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі визначено як споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.
Магазини – це об’єкти роздрібної торгівлі, що займають окреме приміщення або будівлю і мають торговельний зал для покупців; кіоски, палатки займають окреме приміщення, але не мають торговельного залу для покупців.
Якщо підприємство займає декілька відокремлених приміщень в одній будівлі, навіть різних за типом (магазин, ресторан, кафе, буфет тощо), то всі ці приміщення враховуються як одна структурна одиниця.
Роздрібна торгівля тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ст. 15 Закону №481).
Згідно з п. 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N493 зі змінами та доповненнями, на лицьовому боці ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається місце торгівлі, адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання тютюнових виробів.
Враховуючи викладене, суб’єкту господарювання необхідно придбавати одну ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, оскільки магазин та кафетерій (буфет, ресторан тощо), що знаходяться в одній будівлі, вважаються одним місцем торгівлі.
Крім того, всі місця зберігання тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі, суб’єкту господарювання необхідно внести до Єдиного реєстру місць зберігання та отримати відповідні довідки про внесення таких місць зберігання до Єдиного реєстру (ст. 5 Закону №481).
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Рябченко 17-07-2014 17:35
Які документи необхідно подати суб’єкту господарювання для одержання ліцензії про право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами?
Інтернет-конференція
Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання.
У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у Законі № 481, забороняється. Зазначені в Законі № 481 документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та визначені Законом № 481 документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
При цьому згідно з п. 16 Положення про порядок видачі ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 500 (далі – Положення), видача ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється тільки за умови подання довідки відповідного фінансового органу про фактичне надходження коштів до бюджету, визначеного законодавством, на підставі поданої заявником копії платіжного доручення (з відміткою установи банку про сплату).
Отже, ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видається за заявою суб’єкта господарювання, яка може бути подана особисто або уповноваженою особою заявника, чи надіслана рекомендованим листом.
До заяви необхідно додати довідку про фактичне надходження до бюджету плати за ліцензію
Для отримання такої довідки суб’єкт господарювання має право звернутися до органу доходів і зборів за місцем реєстрації із заявою, оформленою з урахуванням вимог ст. 5 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 393) та копією платіжного доручення (з відміткою банку про сплату).
Така довідка довільної форми видається органом доходів і зборів безоплатно у термін, визначений ст. 20 Закону № 393, тобто невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти календарних днів від дня отримання звернення платника податку.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у Законі № 481 та Положенні, забороняється.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання.
У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у Законі № 481, забороняється. Зазначені в Законі № 481 документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та визначені Законом № 481 документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
При цьому згідно з п. 16 Положення про порядок видачі ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 500 (далі – Положення), видача ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється тільки за умови подання довідки відповідного фінансового органу про фактичне надходження коштів до бюджету, визначеного законодавством, на підставі поданої заявником копії платіжного доручення (з відміткою установи банку про сплату).
Отже, ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видається за заявою суб’єкта господарювання, яка може бути подана особисто або уповноваженою особою заявника, чи надіслана рекомендованим листом.
До заяви необхідно додати довідку про фактичне надходження до бюджету плати за ліцензію
Для отримання такої довідки суб’єкт господарювання має право звернутися до органу доходів і зборів за місцем реєстрації із заявою, оформленою з урахуванням вимог ст. 5 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 393) та копією платіжного доручення (з відміткою банку про сплату).
Така довідка довільної форми видається органом доходів і зборів безоплатно у термін, визначений ст. 20 Закону № 393, тобто невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти календарних днів від дня отримання звернення платника податку.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у Законі № 481 та Положенні, забороняється.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Бухгалтер ПП 17-07-2014 17:30
Чи поширюються вимоги ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на експортні операції, які здійснюються без фактичного вивозу продукції за межі України?
Інтернет-конференція
Якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, та відповідно без оформлення митної декларації, то вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не поширюються на такі експортні операції.
Повна:
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон №185).
Статтею 1 Закону №185 визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до ст.1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями моментом здійснення експорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується, від продавця до покупця.
Одночасно слід зазначити, що згідно з п.1.6 р.І Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, то банк не здійснює контролю за строками розрахунків за таким договором.
Враховуючи викладене, якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, та відповідно без оформлення митної декларації, то вимоги Закону №185 не поширюються на такі експортні операції.
Дякуємо за запитання!
Якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, та відповідно без оформлення митної декларації, то вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не поширюються на такі експортні операції.
Повна:
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон №185).
Статтею 1 Закону №185 визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до ст.1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями моментом здійснення експорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується, від продавця до покупця.
Одночасно слід зазначити, що згідно з п.1.6 р.І Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, то банк не здійснює контролю за строками розрахунків за таким договором.
Враховуючи викладене, якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, та відповідно без оформлення митної декларації, то вимоги Закону №185 не поширюються на такі експортні операції.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Брус 17-07-2014 17:27
у зв’язку з мобілізацією до Збройних сил України чи повинні платити єдинщики єдиний податок
Інтернет-конференція
Відповідно до п. 295.1 ст.295 ПКУ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п.295.2 ст. 295 ПКУ).
Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПКУ фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку третьої та п’ятої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Водночас відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII (далі – Указ), у зв’язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України на території України оголошено часткову мобілізацію.
На підставі Указу місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування забезпечують своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу на збірні пункти та у військові частини. Згідно Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Разом з тим, зазначаємо, що платники єдиного податку першої та другої групи, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки.
Тобто, дана категорії платників єдиного податку на законних підставах може скористатись правом на тимчасову відпустку та при цьому використати можливість не сплачувати єдиний податок на період відпустки.
Враховуючи вищезазначене та з метою врегулювання питань щодо нарахувань авансових внесків для фізичних осіб - підприємців – платників єдиного податку першої і другої груп, що не здійснювали господарську діяльність на період мобілізації та не одержували дохід, контролюючі органи керуючись ст.101 ПКУ матимуть підстави вважати податковий борг платника єдиного податку, що виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) безнадійним податковим боргом, що підлягатиме списанню, але при цьому вищезазначена категорія платників повинна буде надати підтверджуючий документ з військового комісаріату, у якому буде зазначено період перебування на зборах.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п. 295.1 ст.295 ПКУ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п.295.2 ст. 295 ПКУ).
Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПКУ фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку третьої та п’ятої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Водночас відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII (далі – Указ), у зв’язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України на території України оголошено часткову мобілізацію.
На підставі Указу місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування забезпечують своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу на збірні пункти та у військові частини. Згідно Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Разом з тим, зазначаємо, що платники єдиного податку першої та другої групи, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки.
Тобто, дана категорії платників єдиного податку на законних підставах може скористатись правом на тимчасову відпустку та при цьому використати можливість не сплачувати єдиний податок на період відпустки.
Враховуючи вищезазначене та з метою врегулювання питань щодо нарахувань авансових внесків для фізичних осіб - підприємців – платників єдиного податку першої і другої груп, що не здійснювали господарську діяльність на період мобілізації та не одержували дохід, контролюючі органи керуючись ст.101 ПКУ матимуть підстави вважати податковий борг платника єдиного податку, що виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) безнадійним податковим боргом, що підлягатиме списанню, але при цьому вищезазначена категорія платників повинна буде надати підтверджуючий документ з військового комісаріату, у якому буде зазначено період перебування на зборах.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Яніна 17-07-2014 17:8
Я підприємець і плачу єдиний податок. На сьогодні у мене немає можливості проводити свою підприємницьку діяльність.Як я можу відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування? Дякую
Інтернет-конференція
Відповідно до п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) відмова від спрощеної системи оподаткування здійснюється в порядку, визначеному п.п. 298.2.1 - 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 5 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої - третьої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для п’ятої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку п’ятої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) відмова від спрощеної системи оподаткування здійснюється в порядку, визначеному п.п. 298.2.1 - 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 5 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої - третьої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для п’ятої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку п’ятої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Максим 17-07-2014 17:3
Підприємець -єдинщик втратив книги обліку доходів та витрат. Чи будуть штрафи за загублену книгу?
Інтернет-конференція
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ. Форма та порядок ведення книг обліку доходів та книг обліку доходів і витрат (далі – Книги обліку) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – наказ №1637), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.11 за №1534/20272.
Відповідно до п.44.5 ст.44 ПКУ встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Відповідно до п.10 р.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, у разі втрати Книги обліку доходів і витрат фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинна звернутися до органів внутрішніх справ для подання заяви про втрату Книги обліку та отримати довідку про надання такої заяви.
Пунктом 8 Порядку ведення Книги обліку, затвердженого наказом №1637 вони повинні зберігатися у платника податку протягом 3 років після виконання останнього запису.
Відповідно до ст.121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Статтею 164 прим.1 Кодексу України про адміністративні порушення від 07 грудня 1984 року №8074-Х зі змінами та доповненнями, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, у разі втрати фізичною особою – підприємцем книги обліку доходів і витрат до нього застосовується адміністративна та фінансова відповідальність за умови недотримання ним вимог пункту 44.5 ст.44 ПКУ.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному пп. 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ. Форма та порядок ведення книг обліку доходів та книг обліку доходів і витрат (далі – Книги обліку) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 15.12.11 № 1637 (далі – наказ №1637), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.11 за №1534/20272.
Відповідно до п.44.5 ст.44 ПКУ встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Відповідно до п.10 р.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, у разі втрати Книги обліку доходів і витрат фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинна звернутися до органів внутрішніх справ для подання заяви про втрату Книги обліку та отримати довідку про надання такої заяви.
Пунктом 8 Порядку ведення Книги обліку, затвердженого наказом №1637 вони повинні зберігатися у платника податку протягом 3 років після виконання останнього запису.
Відповідно до ст.121 ПКУ незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Статтею 164 прим.1 Кодексу України про адміністративні порушення від 07 грудня 1984 року №8074-Х зі змінами та доповненнями, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, у разі втрати фізичною особою – підприємцем книги обліку доходів і витрат до нього застосовується адміністративна та фінансова відповідальність за умови недотримання ним вимог пункту 44.5 ст.44 ПКУ.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Богдан 17-07-2014 17:1
Здраствуйте! Подскажите пожалуйста можно ли вести торговлю алкоголем и сигаретами если есть лицензии но нету согласования работы торговой точки от сельсовета (причина заключається в тому що виконком сільськоїради буде лише 29 липня ,а ліцензії дійсні з 18.07.2014року)
Інтернет-конференція
Частиною 17 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями (далі – Закон) встановлено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості – і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб’єкта господарювання.
Дякуємо за запитання!
Частиною 17 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями (далі – Закон) встановлено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості – і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб’єкта господарювання.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Порохня Анна 17-07-2014 16:58
Чи включаються до доходу ФОП - платника ЄП проценти (відсотки), отримані від банку за користування коштами на рахунку (депозитному, поточному)?
Інтернет-конференція
Відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пасивні доходи - доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті (пп.14.1.268 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до пп.14.1.206 п.14.1 ст.14 ПКУ проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
До процентів включаються:
а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;
в) платіж за придбання товарів у розстрочку;
г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу);
ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов’язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.
Таким чином, проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку (як депозитному, так і поточному) не включаються до доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Пасивні доходи - доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті (пп.14.1.268 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до пп.14.1.206 п.14.1 ст.14 ПКУ проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
До процентів включаються:
а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;
в) платіж за придбання товарів у розстрочку;
г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу);
ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов’язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.
Таким чином, проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку (як депозитному, так і поточному) не включаються до доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Лісниківська 17-07-2014 16:45
Я новостворений ФОП - платника ЄП і планую здійснювати комісійну торгівлю. Як мені при такій діяльності визначити дохід?
Інтернет-конференція
Доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця відповідно до п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно із п.292.4 ст.292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) договір доручення - це коли одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Статтею 1002 ЦКУ встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
При цьому, ст.929 ЦКУ передбачено, що договір транспортного експедирування це коли одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 295 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.
Агентський договір повинен визначити сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов’язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами (ст.297 ГКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п.292.6 ст.292 ПКУ).
Відповідно до п.4 та п.5 наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів та витрат та порядок їх ведення» у книзі відображається фактично отримана сума доходу, що надійшла на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товарів (робіт, послуг) від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Договір комісії визначено статтею 1011 ЦКУ, відповідно якого одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Таким чином, доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є розмір отриманої винагороди виключно при здійсненні послуг за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами. Тобто, доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є вся сума коштів, що надійшла йому за договором комісії у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.
Дякуємо за запитання!
Доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця відповідно до п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно із п.292.4 ст.292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) договір доручення - це коли одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Статтею 1002 ЦКУ встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
При цьому, ст.929 ЦКУ передбачено, що договір транспортного експедирування це коли одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 295 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.
Агентський договір повинен визначити сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов’язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами (ст.297 ГКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п.292.6 ст.292 ПКУ).
Відповідно до п.4 та п.5 наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2011 №1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів та витрат та порядок їх ведення» у книзі відображається фактично отримана сума доходу, що надійшла на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товарів (робіт, послуг) від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік.
Договір комісії визначено статтею 1011 ЦКУ, відповідно якого одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Таким чином, доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є розмір отриманої винагороди виключно при здійсненні послуг за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами. Тобто, доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є вся сума коштів, що надійшла йому за договором комісії у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
ФОП Кондратюк 17-07-2014 16:39
Чи буде порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування якщо я підприємець - платник ЄП ІІ групи буду виготовляти продукцію з давальницької сировини, яку я буду отримувати у підприємця, який перебуває на загальній системі?
Інтернет-конференція
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платники єдиного податку другої групи – це фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умов, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1000000 грн.
Згідно з пп.14.1.41 п. 14.1 ст.14 ПКУ давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.
Тобто виготовлення фізичною особою - платником єдиного податку другої групи продукції з давальницької сировини суб’єкта господарювання, який перебуває на загальній системі, є порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки операції з виробництва такої продукції є за своєю суттю операціями з надання послуг замовнику.
Дякуємо за запитання!
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платники єдиного податку другої групи – це фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умов, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1000000 грн.
Згідно з пп.14.1.41 п. 14.1 ст.14 ПКУ давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.
Тобто виготовлення фізичною особою - платником єдиного податку другої групи продукції з давальницької сировини суб’єкта господарювання, який перебуває на загальній системі, є порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки операції з виробництва такої продукції є за своєю суттю операціями з надання послуг замовнику.
Дякуємо за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Оксана Федорівна 18-07-2014 10:5
Для того, щоб здійснювати будь-який вид діяльності, він має бути зазначений в ваших реєстраційних документах.
Відповідно до Податкового кодексу України для платників єдиного податку 4 групи немає обмеження, зокрема, щодо здійснення торгівельної діяльності та на обрану вами ставку єдиного податку не вплине.
Дякуємо за питання
Уманська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області