Налоговая справка ГФС
Наталія 07-07-2014 14:44
На яку дату потрібно перераховувати курсові різниці по дебіторській та кредиторській заборгованості з експорту та імпорту.
Доброго дня.
Відповідно до пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.7 та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, перерахунку курсових різниць підлягають монетарні заборгованості в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а саме дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями та кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками. Визначення курсових різниць за такими заборгованостями проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу.
Дата визнання заборгованості в іноземній валюті за отримані/відвантажені товари (роботи, послуги) для цілей перерахунку курсових різниць визначається згідно з нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237 (далі – П(С)БО 10) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (далі - П(С)БО 11).
Зокрема, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (п.5 та п.6 П(С)БО 10).
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги відноситься до поточних зобов’язань, які визнаються, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Якщо на дату балансу раніше визнані зобов’язання не підлягають погашенню, то їх сума включається до складу доходу звітного періоду (п.5 та п.11 П(С)БО 11).
Враховуючи викладене, дата визнання заборгованості в іноземній валюті для цілей перерахунку курсових різниць в податковому обліку визначається відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Зокрема, дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг згідно з нормами бухгалтерського обліку.
Кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками за товари, роботи, послуги за нормами бухгалтерського обліку відноситься до поточного зобов’язання, яке визнається на дату, коли його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Дякуємо Вам за запитання.
Відповідно до пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Згідно з п.7 та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (П(С)БО 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, перерахунку курсових різниць підлягають монетарні заборгованості в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а саме дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями та кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками. Визначення курсових різниць за такими заборгованостями проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу.
Дата визнання заборгованості в іноземній валюті за отримані/відвантажені товари (роботи, послуги) для цілей перерахунку курсових різниць визначається згідно з нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237 (далі – П(С)БО 10) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (далі - П(С)БО 11).
Зокрема, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування (п.5 та п.6 П(С)БО 10).
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги відноситься до поточних зобов’язань, які визнаються, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення. Якщо на дату балансу раніше визнані зобов’язання не підлягають погашенню, то їх сума включається до складу доходу звітного періоду (п.5 та п.11 П(С)БО 11).
Враховуючи викладене, дата визнання заборгованості в іноземній валюті для цілей перерахунку курсових різниць в податковому обліку визначається відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Зокрема, дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг згідно з нормами бухгалтерського обліку.
Кредиторська заборгованість по розрахунках з постачальниками за товари, роботи, послуги за нормами бухгалтерського обліку відноситься до поточного зобов’язання, яке визнається на дату, коли його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Дякуємо Вам за запитання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Ірина 07-07-2014 12:31
Доброго дня. Громадянин має земельний пай ,земельну ділянку використовує для задоволення власних потреб. Чи необхідно громадянину подавати в ДПІ декларацію Про майновий стан і доходи з прочерками , так як доходів з земельної ділянки не отримував?Саме Про майновий стан і доходи ,а не декларацію за землю.)
Шановна Ірино.
Згідно чинного законодавства, декларація подається у разі отримання доходу.
Більш точна відповідь на дане запитання може бути надана контролюючими органами за місцезнаходженням земельної ділянки після вивчення усіх матеріалів.
Дякуємо за Ваше запитання.
Згідно чинного законодавства, декларація подається у разі отримання доходу.
Більш точна відповідь на дане запитання може бути надана контролюючими органами за місцезнаходженням земельної ділянки після вивчення усіх матеріалів.
Дякуємо за Ваше запитання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Наталя 07-07-2014 11:55
підкажіть, потрібно подати уточнюючий звіт по виноградарству за 5 місяць, + довідку до нього. Довідку заповнила за 7 місяць(бо подаю в 7), та заповнила що уточнюю за 5. Довідку прийняли. Зберегла як звітну. А звіт не приймається до довідки, як його можна зберегти(звітний, уточнюючий за який місяць). Ніхто не може підказати
Доброго дня, Наталя.
Платники збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства щомісяця, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, мають подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,
за формою, затвердженою наказом ДПА України від 01.12.2009 № 671 який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2010 за № 125/17420 (далі – Наказ).
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо платник збору самостійно виявляє помилки, що містяться у поданому ним раніше розрахунку, то він повинен подати уточнюючий розрахунок з виправленими показниками із розкриттям інформації про суму податкового зобов’язання.
Окремо до кожного уточнюючого розрахунку відповідно до п. 20 Наказу додається Довідка про суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, яка зменшує або збільшує податкове зобов’язання у результаті виправлення самостійно виявленої помилки в попередніх звітних періодах (далі – Довідка), форма якої затверджена Наказом.
У разі якщо уточнення здійснюються після закінчення граничних термінів подання звітності, то незалежно від терміну сплати податкових зобов’язань за розрахунком, в якому допущено помилку, виправлення може здійснюватись або шляхом подання уточнюючого розрахунку з наданням Довідки, або шляхом виправлення помилок у розрахунку за наступний звітний період.
У загальній частині розрахунку відображаються зокрема такі дані: вид розрахунку – звітний, новий звітний або уточнюючий (у кожному окремому випадку позначається через ”X”); тривалість базового звітного (податкового) періоду (п. 6 Наказу). Також формою розрахунку передбачено зазначати податковий (звітний) період, за який виправляються помилки.
У Довідці згідно п. 22 Наказу зазначаються тривалість базового податкового (звітного) періоду та податковий (звітний) період, за який виправляються помилки.
Отже, при поданні уточнюючого розрахунку з додаванням Довідки у полі «013» («Уточнюючий») загальної частини розрахунку позначається відмітка «Х», а у рядках «02» і «03» такого розрахунку та відповідних рядках Довідки зазначаються відповідно податковий (звітний) місяць у якому подається розрахунок та податковий (звітний) місяць, за який здійснюється виправлення.
Дякуємо за запитання.
Платники збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства щомісяця, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, мають подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,
за формою, затвердженою наказом ДПА України від 01.12.2009 № 671 який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2010 за № 125/17420 (далі – Наказ).
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі якщо платник збору самостійно виявляє помилки, що містяться у поданому ним раніше розрахунку, то він повинен подати уточнюючий розрахунок з виправленими показниками із розкриттям інформації про суму податкового зобов’язання.
Окремо до кожного уточнюючого розрахунку відповідно до п. 20 Наказу додається Довідка про суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, яка зменшує або збільшує податкове зобов’язання у результаті виправлення самостійно виявленої помилки в попередніх звітних періодах (далі – Довідка), форма якої затверджена Наказом.
У разі якщо уточнення здійснюються після закінчення граничних термінів подання звітності, то незалежно від терміну сплати податкових зобов’язань за розрахунком, в якому допущено помилку, виправлення може здійснюватись або шляхом подання уточнюючого розрахунку з наданням Довідки, або шляхом виправлення помилок у розрахунку за наступний звітний період.
У загальній частині розрахунку відображаються зокрема такі дані: вид розрахунку – звітний, новий звітний або уточнюючий (у кожному окремому випадку позначається через ”X”); тривалість базового звітного (податкового) періоду (п. 6 Наказу). Також формою розрахунку передбачено зазначати податковий (звітний) період, за який виправляються помилки.
У Довідці згідно п. 22 Наказу зазначаються тривалість базового податкового (звітного) періоду та податковий (звітний) період, за який виправляються помилки.
Отже, при поданні уточнюючого розрахунку з додаванням Довідки у полі «013» («Уточнюючий») загальної частини розрахунку позначається відмітка «Х», а у рядках «02» і «03» такого розрахунку та відповідних рядках Довідки зазначаються відповідно податковий (звітний) місяць у якому подається розрахунок та податковий (звітний) місяць, за який здійснюється виправлення.
Дякуємо за запитання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Наталя 07-07-2014 11:51
Підкажіть чи повинні підприємці на загальній системі, які мають ліцензію на тютюн, і продають кальян, звітуватись до Міндоходів. І які звіти повинні подавати.
Доброго дня, Тетяно.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування, а роздрібна торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ст.16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами і доповненнями (далі – Закон) Суб’єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
У зв’язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 04.07. 2012 № 5039-VI до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, звіти за формами:
№ 1-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту»,
№ 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв»,
№ 3-РС «Звіти про обсяги виробництва та реалізації тютюнових виробів», затверджені наказом ДПА України від 13.10.2005 № 449;
№ 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв»,
№ 1-ОТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів», затверджені наказом ДПА України від 27.04.2006 № 228 – подаються до головних управлінь Міністерства доходів і зборів України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, як до структурних підрозділів органу виконавчої влади, уповноваженого видавати ліцензії.
Звіти надаються на паперових носіях та в електронному вигляді щомісяця до 10 числа наступного місяця.
Датою отримання звіту вважається дата його реєстрації у регіональному управлінні.
За неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 1700 гривень (ст.17 Закону).
Виконання норми Закону щодо порядку подання, форми звітності та відповідальності суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами можливе після приведення чинних нормативно-правових актів у відповідність до вимог Закону.
Дякуємо за Ваше запитання.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування, а роздрібна торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ст.16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами і доповненнями (далі – Закон) Суб’єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
У зв’язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 04.07. 2012 № 5039-VI до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, звіти за формами:
№ 1-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту»,
№ 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв»,
№ 3-РС «Звіти про обсяги виробництва та реалізації тютюнових виробів», затверджені наказом ДПА України від 13.10.2005 № 449;
№ 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв»,
№ 1-ОТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів», затверджені наказом ДПА України від 27.04.2006 № 228 – подаються до головних управлінь Міністерства доходів і зборів України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, як до структурних підрозділів органу виконавчої влади, уповноваженого видавати ліцензії.
Звіти надаються на паперових носіях та в електронному вигляді щомісяця до 10 числа наступного місяця.
Датою отримання звіту вважається дата його реєстрації у регіональному управлінні.
За неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 1700 гривень (ст.17 Закону).
Виконання норми Закону щодо порядку подання, форми звітності та відповідальності суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами можливе після приведення чинних нормативно-правових актів у відповідність до вимог Закону.
Дякуємо за Ваше запитання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Ірина 07-07-2014 10:45
Доброго дня. Громадянин має земельний пай ,земельну ділянку використовує для задоволення власних потреб. Чи необхідно громадянину подавати в ДПІ декларацію Про майновий стан і доходи з прочерками , так як доходів з земельної ділянки не отримував?
Доброго дня, Ірино.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) використання в Україні є платним.
Відповідно до ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).
Разом з цим, у період дії Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (далі – Указ) з 19 січня 1999 року по 20 липня 2007 року покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення були громадяни України – суб’єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952) державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог Закону № 1952;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 161) оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст. 285 - 287 ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець подає до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (далі – податкова декларація), у разі якщо земельна ділянка використовується для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо) на підставі документів, визначених у пп. 1, пп. 4 п. 1 ст. 19 Закону № 1952 (договорів, укладених у порядку, встановленому законом та державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом) та оформлених на фізичну особу – підприємця.
Якщо документи, визначені у пп. 1, пп. 4 п. 1 ст. 19 Закону № 1952, оформлені на фізичну особу, то нарахування плати за землю (земельного податку або орендної плати) здійснює контролюючий орган, який видає платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення плати за землю за встановленою формою, у тому числі якщо така особа використовує вказані земельні ділянки для провадження господарської діяльності.
Крім того, контролюючий орган здійснює нарахування земельного податку фізичній особі, у разі використання нею земельної ділянку (у тому числі для провадження господарської діяльності), на яку відсутні відповідні документи. В такому випадку нарахування грошових зобов’язань з плати за землю здійснюється контролюючим органом на підставі інформації, наданої відповідними територіальними органами Держземагенства та Укрдержреєстра.
Дякуємо Вам за запитання.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) використання в Україні є платним.
Відповідно до ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).
Разом з цим, у період дії Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (далі – Указ) з 19 січня 1999 року по 20 липня 2007 року покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення були громадяни України – суб’єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952) державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог Закону № 1952;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 161) оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст. 285 - 287 ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець подає до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (далі – податкова декларація), у разі якщо земельна ділянка використовується для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо) на підставі документів, визначених у пп. 1, пп. 4 п. 1 ст. 19 Закону № 1952 (договорів, укладених у порядку, встановленому законом та державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом) та оформлених на фізичну особу – підприємця.
Якщо документи, визначені у пп. 1, пп. 4 п. 1 ст. 19 Закону № 1952, оформлені на фізичну особу, то нарахування плати за землю (земельного податку або орендної плати) здійснює контролюючий орган, який видає платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення плати за землю за встановленою формою, у тому числі якщо така особа використовує вказані земельні ділянки для провадження господарської діяльності.
Крім того, контролюючий орган здійснює нарахування земельного податку фізичній особі, у разі використання нею земельної ділянку (у тому числі для провадження господарської діяльності), на яку відсутні відповідні документи. В такому випадку нарахування грошових зобов’язань з плати за землю здійснюється контролюючим органом на підставі інформації, наданої відповідними територіальними органами Держземагенства та Укрдержреєстра.
Дякуємо Вам за запитання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Людмила 06-07-2014 22:22
На балансі сільськогосподарського товаровиробника рахується легковий автомобіль. Чи відносяться суми ПДВ при виконанні ремонтних робіт та обслуговування автомобіля до податкового кредиту скороченої декларації?
Доброго дня, Людмило.
Загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, до податкового кредиту юридичної особи – с/г товаровиробника, платника ПДВ, можливе включення сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням пально-мастильних матеріалів та отриманням послуг з ремонту автомобілів, за умови використання таких товарів і послуг в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності їх документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку.
Дякуємо за Ваше запитання.
Загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, до податкового кредиту юридичної особи – с/г товаровиробника, платника ПДВ, можливе включення сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням пально-мастильних матеріалів та отриманням послуг з ремонту автомобілів, за умови використання таких товарів і послуг в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності їх документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку.
Дякуємо за Ваше запитання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Анастасия 05-07-2014 11:53
Добрый день.Я живу в городе Жашков Черкасской области.У нас в городе на улице Ленина(номер здания незнаю),есть магазин "Грация" который открылся в декабре прошлого года.Недавно в этом магазине я сделала покупку на подарок.Чека мне не дали,на другой день я пришла поменять на больший размер,но данного товара нужного размера не оказалось,я попросила вернуть деньги-на что мне продавец ответила,что деньги они не возвращяют,а мне дали возможность на сумму потраченую мною за купленый товар что мне не подошел сделать какую то другую покупку.Я отказалась.Я попросила книгу жалоб-ее не оказалось.Я со стенда который висит при входе в магазин переписала данные предпренимателя.Я не думала,что отсутствие в этом магазине кассового аппарата будет для меня такой проблемой в дальнейшем.Ведь будь у меня цек,я могла бы вернуть деньги без проблем.Это мое право покупателя.Очень Вас прошу принять меры на счет магазина "Грация".У нас в городе даже в небольших магазинчиках есть кассовые аппараты,а это большой магазин.Пожалуста примите меры.Хозяин магазина не из нашего города,он из города Монастирище.Проживает на улице Гагарина 22,квартира,19.Его зовут Олег Васильевич Благой.Его идентификационный номер-252 170 4232.
Уважаемая Анастасия! Ваше сообщение принято в работу. О ходе его рассмотрения (и о результатах) мы Вам обязательно сообщим. Спасибо за обращение!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Наталья 04-07-2014 10:30
Добрій день! Ответьте, пожалуйста на вопросы:
1. ЧП на второй группе превысит доход (по предварительным расчетам в сентябре месяце 2014 года) и подаст заявление о переходе в третью группу самостоятельно. К сумме превышения тоже будет применяться ставка налогообложения 15%? Нужно ли подавать декларацию за 9 месяцев текущего года?
2. Может ли этот же ЧП перейти на вторую группу с первого квартала 2015 года?
Доброго дня!
Відповідно до п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України, то платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу. Відповідно до пп.296.5.1 п.296.5 ст.296 ПКУ, то платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п’ятої групи. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ. Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду. Відповідно до пп.296.5.2 п.296.5 ст.296 ПКУ платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Дякуємо за питання!
Відповідно до п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України, то платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу. Відповідно до пп.296.5.1 п.296.5 ст.296 ПКУ, то платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п’ятої групи. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ. Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду. Відповідно до пп.296.5.2 п.296.5 ст.296 ПКУ платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Дякуємо за питання!
Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Алексей 02-07-2014 17:21
Добрый день.
Скажите, какое налогообложение юр лица - резидента Украины, при сдаче недвижимого имущества (которое находится в России) в аренду?
Доброго дня!
Декларування закордонних доходів та нерухомості
Вимоги про обов’язкове декларування валютних цінностей та майна, що належать резидентові України і перебувають за її межами, встановлено п. 1. ст. 9 Декрету про валютне регулювання та ст. 1 Указу №319.
Нині порядок декларування розроблено тільки для суб’єктів підприємницької діяльності (Наказ №207). Проте слід враховувати, що відомості про майно треба включати до декларації про доходи фізичної особи — резидента України.
Наказом №207 встановлено такий порядок декларування закордонних валютних цінностей та майна. Суб’єкти підприємницької діяльності (далі — СПД) подають декларацію про валютні цінності, доходи і майно, що належать резидентові України та перебувають за її межами, щокварталу в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності. Декларацію подають у двох примірниках до державної податкової адміністрації (інспекції) за місцезнаходженням такого суб’єкта підприємницької діяльності.
Один примірник залишається у ДПА (інспекції) для обліку і контролю, а другий — зі штампом ДПА (інспекції) та підписом відповідальної особи суб’єкт підприємницької діяльності подає до територіального управління НБУ за своїм місцезнаходженням.
Отримавши декларацію, територіальне управління НБУ видає довідку про проведення декларування, яка завіряється підписом начальника (заступника начальника) територіального управління НБУ та відбитком печатки відповідного територіального управління.
Зазначену довідку суб’єкта підприємницької діяльності подає ДПА (інспекції), до якої заздалегідь була подана Декларація, для завірення підписом голови (начальника) відповідної ДПА (інспекції) або його заступника і відбитком печатки.
Завірена та скріплена печаткою територіального управління НБУ і ДПА (інспекції) довідка є підставою для прийняття у митне оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення СПД розрахунків за зовнішньоекономічними договорами через уповноважені банки України, а також для інших видів зовнішньоекономічної діяльності.
Оподаткування операцій із закордонною нерухомістю
Згідно з п. 3.1 Закону про ПДВ, обкладенню ПДВ підлягають операції платників податку з:
— постачання товарів та послуг, місце надання яких — митна територія України;
— ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту;
— вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.
Згідно з пп. «в» п. 6.4 Закону про ПДВ місцем постачання нерухомості є її місцезнаходження. Тож якщо платник ПДВ купує або продає закордонну нерухомість, то така операція не є постачанням, ввезенням або вивезенням товарів і не підпадає під обкладення ПДВ.
Щодо надання в оренду закордонної нерухомості, яка належить резидентові, то при вирішення питання про порядок обкладення такої операції ПДВ слід керуватися визначенням місця постачання послуг із Закону про ПДВ. Згідно з пп. «а» п. 6.5 цього Закону місцем постачання послуг вважається, за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д» — «е» цього пункту, місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником податку на додану вартість.
Оскільки надання послуг зі здавання в оренду закордонної нерухомості до винятків не належить, то такі послуги, як і більшість інших, за загальним правилом з 31 березня 2005 року підпадають під обкладення ПДВ за ставкою 20%.
Кошти, отримані фізичною особою від продажу або здачі в оренду нерухомого майна, що перебуває за межами України, на підставі п. 1.4 Закону про доходи вважаються іноземними доходами. Порядок оподаткування іноземних доходів регламентується п. 9.9 Закону про доходи. Сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію.
Якщо за нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податків може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, то він визначає суму такого зменшення на певних підставах у річній податковій декларації (пп. 9.9.2 Закону про доходи).
Проте не всі сплачені за кордоном податки можна врахувати у податковій декларації у зменшення податкового зобов’язання. Так, згідно з пп. 9.9.3 Закону про доходи не підлягають зарахуванню у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податків такі податки:
а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
б) поштові податки;
в) податки на реалізацію (продаж), інші непрямі податки, незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.
Щоб отримати право на зменшення суми податкового зобов’язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податків зобов’язаний отримати від державного органу країни, в якій виплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.
Таким чином, у декларації про доходи фізичної особи платник податків зазначає суму, на яку він може зменшити своє зобов’язання. Причому сума податку з іноземного доходу платника податків — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податків (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).
Щодо доходів від продажу та здачі в оренду закордонної нерухомості юридичними особами — резидентами України, то Закон про прибуток не містить спеціального порядку оподаткування доходів, отриманих з іноземних джерел.
Отже, податковий облік валових доходів та валових витрат від операцій з нерухомістю за кордоном — продаж, здача в оренду ведеться за загальними правилами.
Згідно з пп. 2.1.1 Закону про прибуток платниками податків з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Доходи від усіх видів діяльності, отримані у т. ч. за межами України протягом звітного періоду, включають до валового доходу (п. 4.1 Закону про прибуток).
Згідно зі ст. 19 Закону про прибуток, суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, які сплачені суб’єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. Чинне податкове законодавство України передбачає уникнення подвійного оподаткування тільки на підставі підписання двосторонніх податкових міжнародних угод (п. 19.4 Закону про прибуток).
Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суму податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податків протягом такого періоду.
При цьому не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:
— податок на капітал (майно) і приріст капіталу;
— поштові податки;
— податки на реалізацію (продаж);
— інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи обкладаються окремими податками за законодавством іноземних держав;
— суми податку, сплачені з пасивного прибутку (дивідендів, процентів, страхування, роялті).
Сплачені за митним кордоном України суми податку на прибуток зараховуються за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави факту сплати такого податку і за наявності міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого Верховною Радою України.
1 «Уповноважений банк» — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, який має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів (п. 3 ст.1 Декрету про валютне регулювання).
Декларування закордонних доходів та нерухомості
Вимоги про обов’язкове декларування валютних цінностей та майна, що належать резидентові України і перебувають за її межами, встановлено п. 1. ст. 9 Декрету про валютне регулювання та ст. 1 Указу №319.
Нині порядок декларування розроблено тільки для суб’єктів підприємницької діяльності (Наказ №207). Проте слід враховувати, що відомості про майно треба включати до декларації про доходи фізичної особи — резидента України.
Наказом №207 встановлено такий порядок декларування закордонних валютних цінностей та майна. Суб’єкти підприємницької діяльності (далі — СПД) подають декларацію про валютні цінності, доходи і майно, що належать резидентові України та перебувають за її межами, щокварталу в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності. Декларацію подають у двох примірниках до державної податкової адміністрації (інспекції) за місцезнаходженням такого суб’єкта підприємницької діяльності.
Один примірник залишається у ДПА (інспекції) для обліку і контролю, а другий — зі штампом ДПА (інспекції) та підписом відповідальної особи суб’єкт підприємницької діяльності подає до територіального управління НБУ за своїм місцезнаходженням.
Отримавши декларацію, територіальне управління НБУ видає довідку про проведення декларування, яка завіряється підписом начальника (заступника начальника) територіального управління НБУ та відбитком печатки відповідного територіального управління.
Зазначену довідку суб’єкта підприємницької діяльності подає ДПА (інспекції), до якої заздалегідь була подана Декларація, для завірення підписом голови (начальника) відповідної ДПА (інспекції) або його заступника і відбитком печатки.
Завірена та скріплена печаткою територіального управління НБУ і ДПА (інспекції) довідка є підставою для прийняття у митне оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення СПД розрахунків за зовнішньоекономічними договорами через уповноважені банки України, а також для інших видів зовнішньоекономічної діяльності.
Оподаткування операцій із закордонною нерухомістю
Згідно з п. 3.1 Закону про ПДВ, обкладенню ПДВ підлягають операції платників податку з:
— постачання товарів та послуг, місце надання яких — митна територія України;
— ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту;
— вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.
Згідно з пп. «в» п. 6.4 Закону про ПДВ місцем постачання нерухомості є її місцезнаходження. Тож якщо платник ПДВ купує або продає закордонну нерухомість, то така операція не є постачанням, ввезенням або вивезенням товарів і не підпадає під обкладення ПДВ.
Щодо надання в оренду закордонної нерухомості, яка належить резидентові, то при вирішення питання про порядок обкладення такої операції ПДВ слід керуватися визначенням місця постачання послуг із Закону про ПДВ. Згідно з пп. «а» п. 6.5 цього Закону місцем постачання послуг вважається, за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д» — «е» цього пункту, місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником податку на додану вартість.
Оскільки надання послуг зі здавання в оренду закордонної нерухомості до винятків не належить, то такі послуги, як і більшість інших, за загальним правилом з 31 березня 2005 року підпадають під обкладення ПДВ за ставкою 20%.
Кошти, отримані фізичною особою від продажу або здачі в оренду нерухомого майна, що перебуває за межами України, на підставі п. 1.4 Закону про доходи вважаються іноземними доходами. Порядок оподаткування іноземних доходів регламентується п. 9.9 Закону про доходи. Сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію.
Якщо за нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податків може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, то він визначає суму такого зменшення на певних підставах у річній податковій декларації (пп. 9.9.2 Закону про доходи).
Проте не всі сплачені за кордоном податки можна врахувати у податковій декларації у зменшення податкового зобов’язання. Так, згідно з пп. 9.9.3 Закону про доходи не підлягають зарахуванню у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податків такі податки:
а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
б) поштові податки;
в) податки на реалізацію (продаж), інші непрямі податки, незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.
Щоб отримати право на зменшення суми податкового зобов’язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податків зобов’язаний отримати від державного органу країни, в якій виплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні.
Таким чином, у декларації про доходи фізичної особи платник податків зазначає суму, на яку він може зменшити своє зобов’язання. Причому сума податку з іноземного доходу платника податків — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податків (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).
Щодо доходів від продажу та здачі в оренду закордонної нерухомості юридичними особами — резидентами України, то Закон про прибуток не містить спеціального порядку оподаткування доходів, отриманих з іноземних джерел.
Отже, податковий облік валових доходів та валових витрат від операцій з нерухомістю за кордоном — продаж, здача в оренду ведеться за загальними правилами.
Згідно з пп. 2.1.1 Закону про прибуток платниками податків з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Доходи від усіх видів діяльності, отримані у т. ч. за межами України протягом звітного періоду, включають до валового доходу (п. 4.1 Закону про прибуток).
Згідно зі ст. 19 Закону про прибуток, суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, які сплачені суб’єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. Чинне податкове законодавство України передбачає уникнення подвійного оподаткування тільки на підставі підписання двосторонніх податкових міжнародних угод (п. 19.4 Закону про прибуток).
Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суму податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податків протягом такого періоду.
При цьому не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:
— податок на капітал (майно) і приріст капіталу;
— поштові податки;
— податки на реалізацію (продаж);
— інші непрямі податки незалежно від того, чи підпадають вони під категорію прибуткових податків, чи обкладаються окремими податками за законодавством іноземних держав;
— суми податку, сплачені з пасивного прибутку (дивідендів, процентів, страхування, роялті).
Сплачені за митним кордоном України суми податку на прибуток зараховуються за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави факту сплати такого податку і за наявності міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого Верховною Радою України.
1 «Уповноважений банк» — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, який має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів (п. 3 ст.1 Декрету про валютне регулювання).
Христинівська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
Алексей 02-07-2014 16:58
Добрий день.
Есть предприятие (на едином налоге), которое занимается сдачей в аренду жилых и нежилых помещений, которые находяться в одном пятиэтажном здании. Скажите, нужно ли платить предприятию-единоналожнику земельный налог на землю под этим зданием? Нужно ли платить налог на придомовую землю? Какие налоги, связанные с землей нужно оплачивать?
Доброго дня!
Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку – юридичні особи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку – юридичні особи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
Христинівська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
бухгалтер ПП "Ерго-Я" 02-07-2014 12:51
Запит щодо оподаткування ПДВ
Просимо надати роз”яснення з наступного питання по оподаткуванню ПДВ.
Підприємство - юридична особа, платник єдиного податку 3%, зареєстрований як платник ПДВ, має ліцензію на надання медичних послуг закладами охорони здоров”я- надає послуги по слухопротезуванню (встановлення слухових апаратів).
До 01.04.2014 медичні послуги та вироби медичного призначення було звільнено від оподаткування ПДВ.
З 01.04.2014 медичні послуги залишились звільненими від оподаткування, а вироби медичного призначення (в нашому випадку слухові апарати) оподатковуються ПДВ за ставкою 7%.
Суть діяльності підприємства - (обслуговує фізичних осіб - не платників ПДВ) приходить пацієнт, проходить комплекс обстеження. Лікар-сурдолог визначає - який слуховий апарат необхідний пацієнту. Відповідно цей слуховий апарат закуповується підприємством спеціально для конкретного пацієнта, встановлюється, настроюється та в подальшому здійснюється супровід пацієнта.
Просимо дати відповідь:
- чи при здійсненні такої операції у підприємства виникають податкові зобов’язання по ПДВ щодо вартості слухового апарату (7%);
- чи при здійсненні такої операції потрібно розділяти вищеописану операцію та складати податкову накладну окремо на слуховий апарат (ПДВ 7%), та податкову накладну на вартість медичних послуг (без ПДВ).
Дякуємо за відповідь.
Доброго дня1
1 квітня 2014 року набула чинності норма Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» щодо оподаткування податком на додану вартість операцій постачання ліків та виробів медичного призначення за ставкою 7 відсотків.
Тимчасово, до внесення відповідних змін до форми податкової накладної на зазначені операції запроваджуються такі особливості:
- на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, складається окрема податкова накладна;
- при формуванні порядкового номера такої податкової накладної у полі, призначеному для коду виду діяльності, після порядкового номера через дріб проставляється спеціальна позначка „7”;
- обсяг такого постачання вказується в податковій накладній в графі 9 „Постачання на митній території України”, оскільки ставка 7% не є основною;
- номенклатура лікарських засобів та виробів медичного призначення вказується у відповідних рядках розділу I податкової накладної, сума податку вказується в розділі III податкової накладної в рядку „Податок на додану вартість” в графі 9 та переноситься в графу 12;
- в розділі IV податкової накладної в графах 9 та 12 вказується загальна вартість лікарських засобів та виробів медичного призначення з податком на додану вартість;
- решта полів податкової накладної заповнюється в загальному порядку.
1 квітня 2014 року набула чинності норма Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» щодо оподаткування податком на додану вартість операцій постачання ліків та виробів медичного призначення за ставкою 7 відсотків.
Тимчасово, до внесення відповідних змін до форми податкової накладної на зазначені операції запроваджуються такі особливості:
- на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які оподатковуються за ставкою 7%, складається окрема податкова накладна;
- при формуванні порядкового номера такої податкової накладної у полі, призначеному для коду виду діяльності, після порядкового номера через дріб проставляється спеціальна позначка „7”;
- обсяг такого постачання вказується в податковій накладній в графі 9 „Постачання на митній території України”, оскільки ставка 7% не є основною;
- номенклатура лікарських засобів та виробів медичного призначення вказується у відповідних рядках розділу I податкової накладної, сума податку вказується в розділі III податкової накладної в рядку „Податок на додану вартість” в графі 9 та переноситься в графу 12;
- в розділі IV податкової накладної в графах 9 та 12 вказується загальна вартість лікарських засобів та виробів медичного призначення з податком на додану вартість;
- решта полів податкової накладної заповнюється в загальному порядку.
Христинівська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області
25 07-07-2014 15:36
Протягом звітного місяця зазначені доходи оподатковуватимуться податковим агентом під час кожного нарахування (виплати) за ставкою 15%.
Не підлягатимуть оподаткуванню проценти, в тому числі нараховані за депозитами, у сумі, що не перевищує в рік 17 прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановлених законом на 1 січня звітного податкового року (тобто у 2014 році - 20706 грн. (1218 грн. х 17)).
За підсумками звітного (податкового) року одержувач таких доходів повинен буде до 1 травня наступного року подати до податкового органу за місцем своєї реєстрації річну податкову декларацію про майновий стан та доходи, в якій здійснити річний перерахунок оподаткування доходів. Тобто, в декларації слід до загального нарахованого річного оподатковуваного доходу включити пасивні доходи, зокрема у вигляді процентів (крім процентів у сумі, що не перевищує в рік 17 прожиткових мінімумів), дивідендів, виграшів, призів, інвестиційних доходів, тощо.
Під час проведення річного перерахунку в річній податковій декларації нараховані за рік доходи слід оподаткувати в такому порядку:
доходи у вигляді зарплати, якщо місячний дохід не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року (у 2014 році - 12180 грн.) - за ставкою 15%, в сумі що перевищує зазначений розмір - 17%;
доходи за нарахованими процентами (в тому числі за депозитами) у сумі, що не перевищує в рік 17 прожиткових мінімумів (у 2014 році - 20706 грн.) - не оподатковуються;
решту пасивних доходів в сумах: що не перевищують 204 прожиткових мінімуми (в 2014 році - 248472 грн.) - за ставкою 15%; від 204 до 396 прожиткових мінімумів (у 2014 році - від 248472 грн. до 482328 грн.) - 20% до суми перевищення; понад 396 прожиткових мінімумів (у 2014 році - 482328 грн.) - 25% від суми перевищення.
Важливо!
В Законі №1166-VII допущено технічну помилку щодо дії з 1 квітня 2014 року норми про оподаткування 5% процентів за депозитами. Мінфін повідомив, що найближчим часом зазначену помилку буде виправлено, тобто проценти за депозитами будуть оподатковуватися у вищенаведеному порядку з 1 липня 2014 року, а не з 1 квітня 2014 року.
Дякуємо за запитання.
Золотоніська об’єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Черкаській області