Налоговая справка ГФС
Софія 05-08-2013 18:11
Які дії СГ у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення податкової, фінансової звітності та інших документів пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів?
"Інтернет-конференція"
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі –ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ визначено, що платники податків зобов’яані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Згідно із п. 44.5 ст. 44 ПКУ у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в п. 44.1 і п. 44.3 ст.44 ПКУ, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Відповідно до пп. 44.6 ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 ПКУ платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим п. 44.7 ст. 44 ПКУ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні (абз.2 п. 44.7 ст. 44 ПКУ).
Дякую за запитання!
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі –ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ визначено, що платники податків зобов’яані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Згідно із п. 44.5 ст. 44 ПКУ у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в п. 44.1 і п. 44.3 ст.44 ПКУ, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Відповідно до пп. 44.6 ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 ПКУ платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим п. 44.7 ст. 44 ПКУ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні (абз.2 п. 44.7 ст. 44 ПКУ).
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Hа інтернет-конференцію 05-08-2013 18:10
За якою формою подається податкова звітність, якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності у середині звітного періоду (місяць, квартал, рік)?
"Інтернет-конференція"
Відповідно до п.46.6 ст.46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності.
До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, повинен здійснити заходи, пов’язані з оприлюдненням таких змін, а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - заходи, пов’язані із застосуванням таких змін.
Вимоги ст.46 - 50 ПКУ не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб’єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.
Дякую за запитання!
Відповідно до п.46.6 ст.46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затвердив такі форми, зобов’язаний оприлюднити нові форми звітності.
До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, повинен здійснити заходи, пов’язані з оприлюдненням таких змін, а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - заходи, пов’язані із застосуванням таких змін.
Вимоги ст.46 - 50 ПКУ не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб’єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Cергій Шміль 05-08-2013 18:9
Який термін сплати грошового зобов’язання (основного платежу, штрафу), визначеного у податковому повідомленні - рішенні?
"Інтернет-конференція"
Відповідно до п.58.1 ст.58 р. ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПКУ, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПКУ у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно п.57.2. ст.57 ПКУ у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Дякую за запитання!
Відповідно до п.58.1 ст.58 р. ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПКУ, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПКУ у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно п.57.2. ст.57 ПКУ у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Яна Василівна, директор ТОВ 05-08-2013 18:8
Чи може інша ЮО, ФОП або ФО (директор, засновник тощо) сплатити грошове зобов’язання або податковий борг за СГ, у якого відсутні кошти на розрахунковому рахунку тощо?
"Інтернет-конференція"
Відповідно до п.3.1 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276 (далі – Інструкція №276), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами ДПС на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Порядок формування реєстрів платників податків у розрізі платежів (далі - реєстри платників) визначається відповідними нормативно-правовими актами ДПА України.
Згідно із п.3.3. Інструкції №276 номери карток особових рахунків:
• юридичних осіб - суб’єктів господарювання відповідають ідентифікаційним кодам, які присвоюються платникам згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою КМУ від 22.01.96 №118 із змінами та доповненнями.
• фізичних осіб - суб’єктів господарювання та фізичних осіб, не зареєстрованих як суб’єкти господарювання, відповідають ідентифікаційним номерам, які присвоюються платникам згідно із Законом України від 22.12.1994р. № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів» із змінами та доповненнями (за наявності).
• підприємств, що проводять спільну підприємницьку діяльність, відповідають реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру ДПА України відповідно до Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 03.08.98р. №380 із змінами та доповненнями.
Згідно із п.16.1.4. ст.16 «Обов’язки платника податків» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), платник податків зокрема зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
Крім цього ПКУ введено поняття податкового обов’язку. Відповідно до ст. 36 ПКУ, податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ.
Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПКУ.
Згідно із п.37.3 ст.37 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи;
- смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, втрата особою ознак платника податку, які визначені ПКУ;
- скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.
Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПКУ).
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст.38 ПКУ).
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.38.3 ст.38 ПКУ).
Відповідно до ст.19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.
Крім цього відповідно до п.87.7 ст.87 ПКУ забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено ПКУ.
Враховуюче вищезазначене, сплата податку або збору здійснюється тільки платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Грошове зобов’язання або податковий борг платника податків по податках та зборах не може погасити інший платник податків або фізична особа (в тому числі директор, засновник тощо) за власні кошти.
Дякую за запитання!
Відповідно до п.3.1 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276 (далі – Інструкція №276), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами ДПС на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Порядок формування реєстрів платників податків у розрізі платежів (далі - реєстри платників) визначається відповідними нормативно-правовими актами ДПА України.
Згідно із п.3.3. Інструкції №276 номери карток особових рахунків:
• юридичних осіб - суб’єктів господарювання відповідають ідентифікаційним кодам, які присвоюються платникам згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою КМУ від 22.01.96 №118 із змінами та доповненнями.
• фізичних осіб - суб’єктів господарювання та фізичних осіб, не зареєстрованих як суб’єкти господарювання, відповідають ідентифікаційним номерам, які присвоюються платникам згідно із Законом України від 22.12.1994р. № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів» із змінами та доповненнями (за наявності).
• підприємств, що проводять спільну підприємницьку діяльність, відповідають реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру ДПА України відповідно до Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 03.08.98р. №380 із змінами та доповненнями.
Згідно із п.16.1.4. ст.16 «Обов’язки платника податків» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), платник податків зокрема зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
Крім цього ПКУ введено поняття податкового обов’язку. Відповідно до ст. 36 ПКУ, податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ.
Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПКУ.
Згідно із п.37.3 ст.37 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи;
- смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, втрата особою ознак платника податку, які визначені ПКУ;
- скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.
Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПКУ).
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст.38 ПКУ).
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.38.3 ст.38 ПКУ).
Відповідно до ст.19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.
Крім цього відповідно до п.87.7 ст.87 ПКУ забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено ПКУ.
Враховуюче вищезазначене, сплата податку або збору здійснюється тільки платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Грошове зобов’язання або податковий борг платника податків по податках та зборах не може погасити інший платник податків або фізична особа (в тому числі директор, засновник тощо) за власні кошти.
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Віра Леонідівна 05-08-2013 18:7
Чи може СГ отримати (завірити) копію податкової звітності, що була раніше подана до органу державної податкової служби, у випадку її втрати?
"Інтернет-конференція"
Відповідно до ст.7 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 10 Закону передбачає, що кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані, зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Отже, суб’єкт господарювання може отримати (завірити) копію звітності, що була раніше подана до органу ДПС, у випадку її втрати.
Дякую за запитання!
Відповідно до ст.7 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 10 Закону передбачає, що кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані, зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Отже, суб’єкт господарювання може отримати (завірити) копію звітності, що була раніше подана до органу ДПС, у випадку її втрати.
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Надія, бухгалтер 05-08-2013 18:5
Який порядок подання звітності, якщо останній день строку подання припадає на вихідний або святковий день?
"Інтнрнет-конференція"
Відповідно до п.49.20. ст.49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Дякую за запитання!
Відповідно до п.49.20. ст.49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Олена Петрівна 05-08-2013 17:39
Чи може платник єдиного податку 2 групи, з найманими працівниками не бульше 10 осіб, надати послуги ТОВ, що знаходиться на фіксованому с/г податку?
"Інтернет-конференція"
Відповідно до пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) однією з умов перебування фізичних осіб – підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.
У зв'язку з тим, що ТОВ знаходиться на фіксованому с/г податку і застосовує спеціальний режим оподаткування, відмінний від спрощеної та загальної системи оподаткування то Ви, як ФОП не маєте права надавати послуги такому ТОВ платнику с/г податку.
Відповідно до пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) однією з умов перебування фізичних осіб – підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.
У зв'язку з тим, що ТОВ знаходиться на фіксованому с/г податку і застосовує спеціальний режим оподаткування, відмінний від спрощеної та загальної системи оподаткування то Ви, як ФОП не маєте права надавати послуги такому ТОВ платнику с/г податку.
Головне управління ДФС у Черкаській області
Inna 05-08-2013 15:54
Чи оподатковується ПДФО дохід у вигляді подарунку, отриманий ФО - резидентом від ФО - резидента, що не є членом сім’ї першого ступеня споріднення та за якою ставкою?
"Інтернет-конференція"
Відповідно до п. 174.6 ст. 174 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб.
Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно із правилами, встановленими розділом IV ПКУ для оподаткування спадщини.
Згідно із пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПКУ вартість будь – якого об’єкта спадщини (подарунку), що успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не є членами сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – резиденти, які отримують подарунок від фізичної особи – резидента, але не відносяться до членів сім’ї першого ступеня споріднення, сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % від вартості будь-якого подарунку.
Дякую за запитання!
Відповідно до п. 174.6 ст. 174 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб.
Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно із правилами, встановленими розділом IV ПКУ для оподаткування спадщини.
Згідно із пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПКУ вартість будь – якого об’єкта спадщини (подарунку), що успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не є членами сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи – резиденти, які отримують подарунок від фізичної особи – резидента, але не відносяться до членів сім’ї першого ступеня споріднення, сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % від вартості будь-якого подарунку.
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Андрей 05-08-2013 15:50
Чи оподатковуєтиься подарунок від профспілкової організації (у негрошовій формі)? Дякую
"Інтернет-конференція"
Згідно з п.п.165.1.39 п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.
Відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
Згідно з п.164.5 ст.164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100: (100 - Сп).
Дякую за запитання!
Згідно з п.п.165.1.39 п.165.1 ст.165 розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.
Відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
Згідно з п.164.5 ст.164 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100: (100 - Сп).
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області
Таня 05-08-2013 11:24
Добрий день! Можете будь-ласка написати реквізити для сплати єдиного податку підприємцями-фіз особами Черкаська область
Реквізити рахунків можна переглянути за посиланням:http://ck.minrd.gov.ua/byudjetni-rahunki/ (місцеві бюджети, єдиний податок). Проте, якщо Ви зазначите конкретний населений пункт, куди Ви будете перераховувати кошти, то ми повідомимо Вам конкретний рахунок.
Головне управління ДФС у Черкаській області
Ольга 05-08-2013 10:30
Добрий день. ФОП 3гр платний єдиного податку
1.Чи обладається податком сума внесених власних обігових коштів ФОП на розрахунковий рахунок?
2. Чи можна продовжити договір фінансової допомоги ,отриманої від ТОВ , якщо закінчується термін договору а частина суми не повернута?
"Інтернет-конференція"
1. Згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція) поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.
Тобто, власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.
2. Відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
У п.292.11 ст.292 ПКУ наведено перелік коштів, які не включаються до складу доходу платників єдиного податку.
Зокрема, до складу доходу не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (пп.3 п.292.11 ст.292 ПКУ).
Вимоги пп.3 п.292.11 ст.292 ПКУ поширюється на платників єдиного податку, які залучають кошти інших суб’єктів господарювання.
Отже, Ви можете подовжувати договір фінансової допомоги, але сума коштів, що буде не повернута в строк позичальником, буде включена до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку.
1. Згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Відповідно до норм Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція) поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.
Тобто, власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку.
2. Відповідно до пп.1 п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
У п.292.11 ст.292 ПКУ наведено перелік коштів, які не включаються до складу доходу платників єдиного податку.
Зокрема, до складу доходу не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (пп.3 п.292.11 ст.292 ПКУ).
Вимоги пп.3 п.292.11 ст.292 ПКУ поширюється на платників єдиного податку, які залучають кошти інших суб’єктів господарювання.
Отже, Ви можете подовжувати договір фінансової допомоги, але сума коштів, що буде не повернута в строк позичальником, буде включена до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку.
Головне управління ДФС у Черкаській області
Георгій 05-08-2013 18:13
Згідно з ст.19 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) представник платника податків на підставі закону або довіреності користується правами, встановленими ПКУ для платників податків.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.
Відповідно до ст.34 Закону України від 23 червня 2005 року №2709-ІV «Про міжнародне приватне право» із змінами та доповненнями (далі - Закон №2709) порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (п.1 ст.13 Закону №2709).
Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені Законом №2709, застосовуються правила цього міжнародного договору (п.1 ст.3 Закону №2709).
З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі – Конвенція) (закон України від 10 січня 2002 року №2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).
Відповідно до ст.2 Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з ст.79 Закону України від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ «Про нотаріат» із змінами і доповненнями (далі – Закон №3425) нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Враховуючи вищевикладене, порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
При цьому, відповідно до Конвенції документи, які на території однієї договірної сторони видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях всіх інших договірних сторін без будь-якого спеціального посвідчення.
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Якщо довіреність складено в державі, з якою Україна не уклала договір про правову допомогу в цивільних справах, то нотаріус може прийняти її для вчинення нотаріальної дії тільки після легалізації (або проставлення на ній апостилю). Крім того, якщо текст довіреності викладено на іноземній мові, вірність перекладу його з однієї мови на іншу, засвідчує нотаріус, якщо він знає відповідну мову. У разі якщо нотаріус не знає відповідної мови, то він засвідчує підпис перекладача яким зроблено переклад.
Дякую за запитання!
Головне управління ДФС у Черкаській області