Налоговая справка ГФС

Інтернет-конференція

     Відповідно до п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
     податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з гл.1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ;
     податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується, зокрема, фізичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп.1 п.293.3 або пп.1 пп.293.3.2 п.293.3 ст.293 ПКУ;
     земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
     збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
     збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
     Згідно із п.297.2 ст.297 ПКУ нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п.297.1 ст.297 ПКУ здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені ПКУ.
     У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

Відповідно до п.п. 265.7.5 п. 265.7 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової нерухомості декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт.
     Пунктом 1 форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженої наказом Міндоходів від 05.12.2013 № 766 (далі – Декларація), передбачено зазначення типу Декларації: «Звітна», «Нова звітна» або «Уточнююча».
     У колонці 3 додатка «Відомості про наявні об’єкти житлової нерухомості» до Декларації, обов’язково зазначаються документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об’єкти житлової нерухомості.
     Відповідно до встановленої форми Декларації в заголовній частині в графі «1.1.Т» (Порядковий номер за рік) зазначається номер декларації послідовно наростаючим числом з початку року від кількості поданих відповідних декларацій.
     Нумерація проводиться окремо за кожним типом Декларації (Звітна», «Нова звітна» або «Уточнююча»).
     Так, якщо це перша Декларація у звітному році, то подається «Звітна» Декларація, в графі «1.1.Т» якої проставляється «1».
     У разі якщо платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подає до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування першу уточнюючу податкову Декларацію, де уточнюється нарахована сума податку, то у графі «1.1.Т» проставляється Уточнююча «1». При поданні протягом року другої уточнюючої Декларації, де уточнюється податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у графі «1.1.Т» проставляється Уточнююча «2» і т.д.
     В аналогічному порядку буде проводитись нумерація нових звітних декларацій.
     Якщо платник подає декларації до декількох контролюючих органів, то повинна вестись окрема нумерація декларацій за кожним із таких органів.
     Таким чином, суб’єкт господарювання, який набув право власності на об’єкт нерухомості у новій адміністративно-територіальній одиниці, подає до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування Декларацію за рік, у полі «Тип декларації» зазначається «Звітна», в графі «1.1.Т» (Порядковий номер за рік) проставляється «1». У разі якщо платник податку подає до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування першу уточнюючу податкову Декларацію, в якій уточнюється нарахована сума податку, то у графі «1.1.Т» проставляється Уточнююча «1». При поданні протягом року другої уточнюючої Декларації, в якій уточнюється податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у графі «1.1.Т» проставляється Уточнююча «2» і т.д.
     В аналогічному порядку буде проводитись нумерація нових звітних декларацій.

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
     Форма декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793 (далі – податкова декларація).
     Згідно з п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації, фізичними особами – підприємцями подаються за базовий (податковий) період, що дорівнює календарному року - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
     Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, що настають у звітному податковому році (п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).
     Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
     Відповідно до п. 46.3 ст. 46 ПКУ якщо згідно з правилами, визначеними ПКУ, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.
     Отже, якщо фізична особа – підприємець перейшла у 4 кварталі звітного року із спрощеної системи оподаткування на загальну системи оподаткування, або протягом 4 кварталу звітного року здійснила процедуру державної реєстрації як суб’єкта господарювання та обрала загальну системи оподаткування, то вона подає до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, яка прирівнюється до річної декларації.

 Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

Відповідно до п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
     а) завершує таке відрядження;
     б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
     За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.
     Згідно з п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ дія цього пункту поширюється також на витрати, пов’язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:
     а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
     б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

     Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
     За звітний (податковий) 2014 рік:
     Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі – Декларація № 872) затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2014 за № 103/24880;
     форма Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика (далі – Декларація № 84) затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 27.01.2014 № 84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2014 за № 284/25061.
     Платник податку на прибуток - страховик, який протягом базового звітного періоду – рік втратив (у зв’язку з припиненням або анулюванням дії ліцензії на здійснення страхової діяльності) або отримав право сплачувати податок за особливими правилами, встановленими для страхової організації, по закінченню цього звітного року має подати до органу Міндоходів:
     Декларацію № 84, до якої включаються дані податкового обліку за період застосування особливих правил;
     Декларацію № 872, до якої включаються дані податкового обліку за період застосування загальних правил оподаткування прибутку.

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

     Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
     Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
     Згідно з абз. 2 п. 1 підрозд. 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ суб’єкти господарювання – платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи із звітних періодів 2014 року.
     У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики
     Частиною 2 cт. 11 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №996) визначено, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
     Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати (ч. 3 ст. 11 Закону № 996). Зокрема, наказом Мінфіну від 25.02.2000 № 39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».
     Юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 ст. 154 ПКУ, зобов’язані складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, передбачену для суб’єктів малого підприємництва, один раз на рік (ч. 7 ст. 11 Закону № 996).
     Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року) (ч. 1 ст. 13 Закону № 996).
     Тобто платники податку на прибуток (крім малих підприємств) подають разом з відповідною податковою декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали квартальну фінансову звітність, яка включає: баланс та звіт про фінансові результати.
     До податкової декларації за рік такі платники подають річну фінансову звітність, яка включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
     Платники податку на прибуток – малі підприємства та юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 ст. 154 ПКУ, подають разом з річною податковою декларацією скорочену за показниками фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

Відповідно до пп. 152.9.2 п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
     Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
     У складі фінансової звітності платник податків має право зазначати тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.
     Пунктом 1 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що суб’єкти господарювання - платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи із звітних періодів 2014 року.
     Згідно з п.п. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 ПКУ неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до р. ІІІ «Податок на прибуток підприємств», є платниками податку на прибуток.
     Зокрема у разі якщо неприбуткова організація отримує дохід з джерел, інших, ніж визначені п. 157.2 - 157.9 ст. 157 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов’язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів (п. 157.11 ст. 157 ПКУ).
     Відповідно до абз. восьмого п. 57.1 ст. 57 ПКУ платники податку, зокрема неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.
     Податкова декларація за базовий звітний (податковий) рік подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
     Враховуючи зазначене, неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до р. ІІІ «Податок на прибуток підприємств», одночасно з поданням Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій за підсумками звітного (податкового) року повинні подати річну фінансову звітність.

 Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

     Порядок визнання витрат та їх склад для платників податку на прибуток передбачено ст. 138 – ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (надалі – ПКУ).
     Пунктом 138.2 ст. 138 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.
     Пунктом 139.1 ст. 139 ПКУ визначено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
     У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань за звітний податковий період. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

     Відповідно до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.
     Разом з цим п.3 підр.4 р.ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що п.150.1 ст.150 ПКУ застосовується:
     у 2011 році з урахуванням такого:
     якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
     Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення;
     у 2012 - 2015 роках таким чином:
     якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від’ємне значення (з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:
     звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних податкових періодах;
     звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2012 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах;
     звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2013 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах;
     звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення та сум від’ємного значення, не погашених за 2014 податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних періодах до повного погашення такого від’ємного значення.
     При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від’ємного значення об’єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від’ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від’ємне значення об’єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.
     Для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень п.150.1 ст.150 ПКУ застосовується з урахуванням такого:
     якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від’ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від’ємного значення.
     Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 (далі – Порядок №1233), є обов’язковим для виконання суб’єктами господарювання, які відповідно до ПКУ не сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.
     Суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає Звіт про суми податкових пільг (далі - Звіт) за формою згідно з додатком (п.2 Порядку №1233).
     У графах «Код пільги згідно з довідником пільг» та «Найменування податкової пільги» Звіту зазначається код та найменування податкової пільги за кожним видом податкових пільг відповідно до довідника пільг, форма та порядок ведення якого затверджуються Державною податковою службою (п.4 Порядку №1233).
     Зокрема, сума податку, не сплаченого через отримання пільг, встановлених п.150.1 ст.150 р.III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ та п.3 підр.4 р.XX «Перехідні положення» ПКУ зазначається в довіднику пільг за кодом 11020255.
     Отже, у Звіті відображається сума податку на прибуток підприємства, яку платник податку мав сплатити за умови, що у складі витрат відповідного звітного (податкового) періоду не враховував від’ємне значення об’єкта оподаткування згідно з нормами п.150.1 ст.150 р.III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ з урахуванням п.3 підр.4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Інтернет-конференція

     Відповідно до п. 8 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
     Тобто, оскільки за операціями з постачання товарів/послуг, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, податкові пільги не визначаються, то платник податку, який здійснює такі операції, не повинен подавати звіт про суми податкових пільг.

 Дякуємо за запитання!

Головне управління ДФС у Черкаській області

Дякуємо за запитання! Бізнес Такс Фрі - це система повернення іноземного ПДВ для юридичних осіб з витрат за кордоном. Повернення частини ПДВ відбувається з бюджету держави (учасника Європейського Союзу). Повернення іноземного ПДВ через систему Бізнес Такс Фрі не відноситься до компетенції Міністерства доходів і зборів України. Повернення вказаного податку на додану вартість відбувається на території тієї держави де Ви перебували у відрядженні. Крім того, поверненням ПДВ займаються також фінансові установи до яких ми пропонуємо Вам звернутися за роз’ясненням.

Головне управління ДФС у Черкаській області